Сучасні моделі державного регулювання економіки.
ПЛАН
1. Кейнсіанська і неокласична моделі державного регулювання. 3
2. Монетаристи про економічну роль держави. 9
Список використаної літератури. 13
1. Кейнсіанська і неокласична моделі державного регулювання У XX ст. західна економічна теорія ринкового розвитку ввійшла з неокласичним напрямом, який продовжував визначати специфіку другого класичного стану. Проте згодом ситуація кардинально змінилася під впливом двох визначальних тенденцій розпитку
По-перше, у зв'язку з перемогою Жовтневої революції 1917 р. в Росії, а після Другої світової війни подібних революцій в ряді інших країн Східної Європи, в Китаї та інших країнах Азії і на Кубі марксизм тоталітарного напряму став єдиною безальтернативно пануючою течією в країнах командно-адміністративної системи, залишаючись однією з течій в інших країнах світу. Разом з тим у ринкових країнах набув подальшого розвитку марксизм соціал-демократичного напряму. В країнах командно-адміністративної системи умови, як виявилось, перешкоджали розвитку творчого марксизму. Проте практика першого періоду існування командно-адміністративної системи довела значну плідність активного втручання держави в економічні процеси. Лише згодом, коли, з одного боку, були розв'язані екстремальні завдання відбудови народного господарства, що потерпіло від воєн, розрух тощо, а з другого — було здійснено фактичне одержавлення усієї економіки, роль держави в економічному житті була доведена до абсурду.
По-друге, вже в 30-ті роки небувалої раніше гостроти набули кризові процеси в економіці й економічній ринковій теорії Заходу. Існувала нагальна потреба у новій ринковій теорії, яка б переконливо пояснила існування таких явищ, як масове безробіття, тривале падіння виробництва, наявність невикористаних виробничих потужностей прі' відносній вузькості народного споживання тощо, і показала можливі шляхи виходу : кризового становища без знищення ринкових основ господарювання.
По-третє, певні нові теоретико-методологічні підходи до аналізу ринкового підприємницького господарства заклав інституціоналізм, що виник в США наприкінці XIX ст, і зміцнів у 20-ті рок; XX ст. (Т. Веблен, У. Мітчелл, Д. Коммонс). Ці підходи полягали у розгляді впливу "інституції", під якою розуміється будь-яке стійке об'єднання людей для досягнення пст них цілей (сім'я, партія, профспілка, церква, трест, держава тощо), на суспільство, в тому числі економіку. При цьому політична влада розглядалась як вираз скоординовані" діяльності різних прошарків і груп суспільства. Погляди інституціоналістів послутувалг критичному розхитуванню ортодоксії другої класичної ситуації і заклали певні можливост нового підходу до аналізу ринкової економіки на новому етапі її розвитку. Зазначся: погляди інституціоналістів були генетичне і логічно пов'язані з теорією бюрократії, авторитету і влади, розробленою видатним німецьким вченим Максом Вебером (1864— 1920).
Нагальна потреба в новій ринковій теорії була задоволена виходом у світ праці Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка І грошей" (1936). Після цього більшість молодих економістів-ринкопиків стали послідовниками теорії Кейнса. В ній була піддана обґрунтованій критиці ідеалізація класиками'механізму ринкового саморегулювання, доведена необхідність активного державного втручання в економіку і запропоновані інструменти регулювання.
За Кейнсом, досягнення повної зайнятості можливе при наявності ефективного попиту. ............