Міністерство освіти та науки України

Тема: «Абіотичні фактори середовища

Виконав:

Студент 44 групи

фізико-математичного

факультету

Житомирського державного

Університету

Марчук Михайло Анатолійович

Перевірив: Василенко О.М.

ЖДУ 2010

План

1.    Основні абілотичні фактори.

2.    Контроль стану середовища.

3.    Найвпливовіші хімічні та фізичні фактори.

Основні еколог ічні фактори

Життя кожного організму протікає в співтоваристві з особинами свого вигляду і з іншими видами. Благополуччя істот нерозривно зв'язане і з природними умовами. До одного середовища організми в змозі пристосуватися, інша для їх існування виявляється неможливою. Життя, що оточує нас, — це впорядкована і стійка система взаємин, відповідна плану Творця про створюваний світ, що зазнав ряд змін унаслідок гріхопадіння людини, сукупність організмів, що чутливо реагують на зовнішні умови змінами в популяціях.

Тут ви дізнаєтеся про закономірності життєдіяльності різних співтовариств живих істот у всіляких умовах зовнішнього середовища, про чинники, що визначають стійкість, розвиток і зміну біологічних систем.Екологія як наука. Екологічні чинники середовища

Предмет і завдання екології. У суспільно-політичній і науково-популярній літературі під екологією зазвичай розуміється надзвичайно вузький аспект цієї науки — наявність або відсутність забруднень в довкіллі. Спектр питань, що вивчаються екологами, значно ширше. Екологія (греч. oikos будинок, житло) — наука про взаємини живих організмів між собою і взаємодію їх з місцем існування. Термін увійшов до науки в середині XIX століття, набув широкого поширення через публікації праць німецького дослідника Э. Геккеля.

Вивченням взаємин організму і середовища займаються і інші науки. Фізіологія досліджує реакції організму на зовнішні дії, этология (наука про поведінку) теж розглядає взаємодію істот і середовища, а генетика — особливості реакції організму на зовнішні умови залежно від генотипу.

Екологія розглядає природні явища в характерному для неї аспекті. У завдання екології входить вивчення закономірностей розселення популяцій на різних територіях, зміни їх чисельності і круговороту речовин, що відбувається при їх участі, а також дослідження ланцюгів здобуття енергії різними співтовариствами організмів.

Групу популяцій, що мешкають на певній території і об'єднаних мережею взаємин, називають співтовариством, або біоценозом. Біоценоз складають, наприклад, організми лісу або ставка. Термін був запропонований в 1877 р. німецьким зоологом До. Мебіусом. Разом з неживими компонентами середовища (грунтом, водою і ін.) співтовариства утворюють биогеоценозы, частіше звані просто екологічними системами. Екологія, таким чином, вивчає природні об'єкти на чотирьох послідовних рівнях: організменому, видовому для популяції, біоценотичному і экосистемном.

На організменому рівні екологів цікавлять характеристики особин, що визначають їх чисельність і розподіл в регіонах, участь в круговороті речовин, можливість адаптації до різних чинників середовища: температурі, вологості, солоності води, освітленості житла. Предметом досліджень є склад і кількість необхідної їжі, інтенсивність фотосинтезу, особливості обміну речовин, а також плодючість, швидкість росту і тривалість життя. ............