Вступ

Давно відомо, що козацтву та Запорозькій Січі належить особливе місце в історії України XVI–XVIII ст. і в історичній пам’яті українського народу. Воно визначається тим, що в часи пробудження українського народу та виборювання ним свободи й непідлеглості козацтво виступало провідною силою визвольних змагань, навколо якої згуртувалися інші верстви населення. Козацтво не було історичним феноменом, роль і значення якого замикається в національних межах. Ледве не з часу своєї появи воно привертає увагу й за межами України, причому не тільки в сусідніх країнах, але й у більш віддалених, зокрема західноєвропейських.

З кожним роком козаки набували більшого значення. Головними факторами, що викликали його до життя, були жорстокість форм феодальної експлуатації і національного гноблення та сусідство українського етносу з кочовими тюркськими ордами. Як окрема соціальна верства зі своїми звичаями, традиціями і організацією, козацтво сформувалось на порозі ХVІ-ХVІІ ст. Через постійні татарські набіги населення південної Київщини і Черкащини змушене було відійти на Волинь і Поділля. Залишені землі були майже незаселеними. Однак для декого небезпека знищення чи полону від татар виявилась більш прийнятною, ніж кріпацький стан, і тому в цих землях знаходять притулок люди сміливі й відчайдушні. Козацтво початково формувалось у вигляді сезонних промислових загонів, які перебували у Степу лише в теплу пору року. Сутички з татарами змушували їх до розвитку війкового мистецтва, подальша еволюція якого дала можливість перейти від оборони до нападу на ворогів. Життя серед постійної небезпеки, екстремальні ситуації, що загрожували самому існуванню козаків, обумовили їх об’єднання в демократичні товариства рівних, взаємостосунки в яких були побудовані лише на здоровому глузді та принципах взаємодопомоги.

Відомо, що саме Запорізька Січ постає родоначальником української державності, отже дуже важливим є питання адміністративно-політичного устрою на Запоріжжі. Саме цю тему і розкрито у навчально-дослідному завданні. Актуальність теми ніколи не вичерпає себе, бо кожна освічена людина має знати, звідки бере витоки її держава.

1. Адміністративний устрій Запорізької Січі

Прибуваючи до безмежного українського степу, козаки, звичайно, селилися понад Дніпром ті Південним Бугом і їхніми численними притоками, насамперед Оріллю, Самарою, Чортомликом, Томаківкою. Особливо притягував їх Дніпро – священна й заповітна для козаків ріка, оспівана в думах та переказах. Унікальною особливістю Дніпра були його знамениті пороги – пасма кам’яних скель, що стирчали з води на висоту до п’яти метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Порогів було дев’ять: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизький, Будильський (Будило), Лишній і Вільний [1, с. 46]. Пороги тягнулися Дніпром від сучасного Дніпропетровська до Запоріжжя. У 1932 р. після збудування Дніпрогесу пороги було затоплено [1, с. 49]. Успішно пройшовши всі пороги, подорожні причалювали до острову святого Григорія, тобто до Хортиці, яка знаходилась в межах сучасного Запоріжжя. Досягнення Хортиці означало, що далі шлях був вільний і можна було не боятися кочівників. Хортиця була і залишається найбільшим Дніпровським островом. ............