АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
1. Структура оборотних коштів
Оборотні кошти – це сукупність оборотних виробничих фондів, виражених у грошовій формі.
Класифікація оборотних коштів здійснюється за наступними ознаками: сферою, що обслуговується, економічної діяльності, групами і видами, особливостями планування й організації, джерелами формування.
Оборотні кошти одночасно в сфері виробництва і обігу проходять три стадії кругообігу (постачання, виробництво і реалізація), приймаючи чотири натуральні форми:
· виробничі запаси;
· незавершене виробництво;
· готові вироби;
· гроші.
Оборотні виробничі фонди – це предмети праці, що знаходяться в сфері виробництва (сировина, матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво), що цілком споживаються в кожному виробничому циклі. Їх вартість цілком переноситься на продукт, що виготовляється.
Структура оборотних коштів характеризується питомою вагою окремих груп у загальній вартості оборотних коштів.
До оборотних коштів належать виробничі запаси – матеріальні ресурси, що вже надійшли на підприємство, але ще не піддалися обробці чи використанню. Розрізняють поточний, підготовчий і страховий запаси. Поточний запас призначений для забезпечення безперебійного ходу виробничого процесу між двома черговими постачаннями сировини, матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів. Підготовчий запас необхідний на час підготовки матеріалів до виробничого споживання. Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу при відхиленнях від прийнятих інтервалів постачань.
Продукція в процесі виробництва містить у собі незавершене виробництво, тобто продукцію, що знаходиться на різних стадіях її виготовлення, і витрати майбутніх періодів (до них звичайно відносяться витрати на науково-дослідну і опитно-конструкторську роботу, маркетинг та інші). При плануванні оборотних коштів і в звіті залишки витрат майбутніх періодів виділяються окремо. Ці витрати відрізняються від незавершеного виробництва тим, що у разі, коли вони зроблені одноразово чи протягом невеликого проміжку часу, вони відносяться на собівартість продукції, що виготовляється, не відразу, а поступово, як правило, протягом двох років. Інакше кажучи, це витрати, що авансуються підприємством у виробництво з наступним списанням на собівартість продукції.
Оборотні кошти в сфері обміну містять у собі готову продукцію, товари, придбані для перепродажу, та інші товарно-матеріальні цінності, кошти.
Готова продукція – це продукція, що знаходиться на складі підприємства і підготовлена до відправлення споживачу, а також відправлена, але ще неоплачена продукція.
Кошти містять у собі як реальні гроші (вони є в касі підприємства), так і кошти, що є на його розрахунковому рахунку в банку. До цієї групи оборотних коштів належить також дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість виникає при взаємних розрахунках між підприємствами, об’єднаннями за надані послуги, що робляться ними, чи поставлені товари. Товари, придбані для перепродажу, закуповуються з метою наступної реалізації за більш високими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відбиваються товари на складі й товари по дорозі – відправлені постачальниками на адресу економічного суб’єкта, право власності, на які перейшло від постачальника до одержувача (господарюючого суб’єкта), але ще не надійшли на склад і не оприбутковані.
Оборотні фонди використовуються для обслуговування постачальницько-збутової діяльності підприємства. ............
