РЕФЕРАТ НА ТЕМУ

Англія та Франція наприкінці XIX — на початку XX ст.

ПЛАН

1.        Англія та  наприкінці XIX — на початку XX ст. Політичний та економічний розвиток. Занепад колоніальної могутності.

2. Франція наприкінці XIX — на початку XX ст. Еволюція державного устрою та економічної системи.

3.        Використана література.

1.   Англія та  наприкінці XIX — на початку XX ст. Політичний та

економічний розвиток. Занепад колоніальної могутності. Ірландська проблема.

Наприкінці XIX ст. Англія пережила найбільш три­валу і тяжку кризу, що з 1873 р. охопила промисловість, сільське господарство, торгівлю, фінанси. Впродовж 1870—1914 рр. вона втратила світову промислову мо­нополію. Загальне промислове виробництво країни за цей час подвоїлося (але в світі воно зросло у чотири рази). Замість третини світової індустріальної продукції (як було раніше) на частку Англії припадала тепер лише сьома частина. На початку 80-х рр. її обігнали СІЛА, на початку XX ст. — Німеччина. Англійські товари втра­тили конкурентоспроможність у змаганні з німецьки­ми і американськими. Однак Англія ще займала перше місце у світі за обсягом вивезення капіталу. її торговель­ний флот залишався світовим перевізником (половина американських товарів перевозилася англійськими суд­нами), вона мала наймогутніший військово-морський флот. Англійський фунт стерлінгів залишався світовою розрахунковою валютою.

При владі, змінюючи одна одну, перебували Лібе­ральна (віги) чи Консервативна (торі) партії. Ліберальна партія на чолі з Уїльямом Бенджаміном Гладстоном і Консервативна партія на чолі з Дізраелі обстоювали інте­реси великого капіталу, крім того, консерватори також представляли інтереси великих землевласників. Нама­гаючись залучити на свій бік масового виборця, ліберали були змушені здійснювати соціальні реформи. Консер­ватори основну увагу приділяли зовнішній політиці, хоч і вдавалися інколи до обмеженого соціального реформу­вання.

За ліберальних урядів Гладстона було збільшено дер­жавне фінансування початкової освіти, запроваджено іспити при вступі на державну службу, а також парла­ментську реформу: парламентські вибори стали таємни­ми, а закон 1884 р. розширив коло виборців. Консерва­тори у відповідь скасували заборону на страйкові піке­ти, урівняли в правах робітників і підприємців перед су­дом, заборонили працювати дітям до 10 років тощо.

Як консерватори, так і ліберали здійснювали активну колоніальну політику. Консервативний уряд Солсбері встановив контроль над Суецьким каналом, направив війська на о. Кіпр, вів війну проти бурських республік — Трансваалю і Оранжевої вільної держави, в 60-ті рр. проти Афганістану, завершив загарбання Бірми, Ма­лаккського півострова, Судану. За ліберального уряду Гладстона було окуповано Єгипет, розпочато війну в Су­дані, захоплено Уганду.

Колоніальна експансія Англії стала причиною англо-бурської війни (1899—1902). Бури, нащадки голланд­ців, які переселилися у Південну Африку, підкорили місцеве населення і понад два десятиріччя чинили опір англійцям. Відкриття тут покладів золота підштовхнули Англію до підготовки агресії проти бурів. ............