Розділ 1
Система національних рахунків як нормативна база
макроекономічного рахівництва
1.1 Сутність СНР та її відмінність від системи БНГ
Система національних рахунків (СНР) – це сукупність взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб’єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.
Баланси народного господарства – це система взаємопов’язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізувалась модель централізованої планової економіки. Вона ґрунтувалась на марксистській методології. Тому БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційного забезпечення – сферу матеріального виробництва. Центральною ланкою БНГ був матеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту.
Матеріальний баланс відображав рух ресурсів та використання матеріальних благ. Сфера послуг розглядалась як система перерозподільчих відносин і не включалась у виробництво сукупного суспільного продукту.
Розподіл доходів та операцій з фінансовими активами в БНГ не знайшов належного відображення, оскільки в централізовано-розподільчий економіці вони не мали визначального значення.
Порівнюючи дві системи національного рахівництва, варто зазначити, що обидві вони мали за мету опис існуючої економічної моделі.
Табиця1 Порівняльна характеристика СНР і БНГ
Основні характеристики систем національного рахівництва БНГ СНР 1. Об’єкти дослідження (опису) Централізована панова економіка Ринкова економіка 2. Методологічні засади побудови
– марксистська концепція звуженого трактування суспільного виробництва, згідно з якою у створенні сукупного суспільного продукту (ССП) та національного доходу бере участь тільки матеріальне виробництво;
– первинними доходами, за марксистською концепцією, є доходи працівників сфери матеріального виробництва. Доходи працівників сфери послуг та доходи держави у вигляді податків – це вторинні доходи, отримані внаслідок перерозподілу;
– результатом виробничої діяльності є не тільки кінцевий продукт, а і проміжне споживання сфери матеріального виробництва;
– концепція розширеного трактування суспільного виробництва, згідно з якою у виробництві суспільного річного продукту та національного доходу (ВВП та НД) беруть участь як галузі, що створюють матеріальний продукт, так і ті, що виробляють послуги;
– первинні доходи трактуються значно ширше. Вони визначаються як такі, що отримуються внаслідок первинного розподілу ВВП і включають доходи підприємств і корпорацій, власників землі і капіталу, найманих працівників і органів державної влади;
– результатом є тільки кінцевий продукт, але усіх сфер економіки;
3. Підходи до класифікації доходів і витрат – немає чіткого розмежування доходів і витрат на поточні та капітальні (одноразові); – є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні; 4. Відмінності в обліку проміжного споживання – витрати підприємства на спортивні, культурні та інші заходи для своїх працівників: • є кінцевим споживанням; • є проміжним споживанням – витрати підприємства на службові відрядження: • утворюють первинні доходи • є проміжним споживанням – витрати матеріальних оборотних засобів, пов’язаних зі стихійними лихами: • кінцеве використання національного доходу • проміжне споживання – витрати на спецодяг: • кінцеве особисте споживання • проміжне споживання
5. ............
