Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет

Реферат на тему:

БАНКРУТСТВО В КРАЇНАХ З РОЗВИНУТОЮ РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ.

Ужгород 2008

ЗМІСТ

 

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ

РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ПО БАНКРУТСТВУ ДЕЯКИХ КРАЇН

РОЗДІЛ ІІІ. ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ ФАХІВЦЯ З ПИТАНЬ НЕСПРОМОЖНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ

Законодавство про банкрутство (неспроможність) у країнах, у яких розвиток економіки заснований на конкуренції і беззупинних структурних змінах, націлено на виховання дисципліни і дотримання правил ділового фінансового обороту, а також призначено сприянню реструктуризації неефективних підприємств або цивілізованому їхньому висновку з ринку. Завдання, розв'язувані за допомогою законів про банкрутство в країнах з ринкової економікою, цілком конкретні. Найважливішим з них є максимальне використання існуючих можливостей "порятунку" підприємства чи його частин, що за допомогою процедури банкрутства можуть бути відновлені, щоб у наступному внести свій внесок в економіку країни. У той же час держава підтримує захист активів підприємства-боржника в інтересах кредиторів і розподіл цих активів відповідно до Закону з метою максимального задоволення вимог кредиторів. Закон визначає порядок повернення боргів кредиторам за допомогою розподілу виторгу від продажу активів і/чи у вигляді акцій реорганізованого діючого підприємства, або використання чи відстрочки скорочення боргу підприємства у випадку наявності можливості відновлення його платоспроможності (світова угода), що у законодавстві України називається мировою угодою. І, нарешті, законодавчо забезпечений механізм розгляду справ про порушення і зловживання в керуванні збанкрутілими підприємствами й анулювання неправомірних угод. Відповідно до застосовуваної концепції банкрутства, процедури, що реалізують вищеописані завдання, забезпечують інтереси і боржників, і кредиторів. Боржник чи його бізнес може бути звільнений від боргів, що виникли внаслідок збиткової господарської практики, а також від продовження реалізації колишньої управлінської стратегії. Кредитори ж зацікавлені у встановленні відповідального чи контролюючого спостереження за справами боржника, у скороченні його збитків і, - якщо бізнес боржника вдається зберегти, - у збереженні ділових відносин з боржником у майбутньому. Чи завжди потрібний державний орган по банкрутству? Як показує практика більшості країн з розвинутою ринковою економікою (США, Канада, Великобританія, Австралія, Швеція, Нідерланди й ін.), одним з ключових елементів сучасної системи економічної неспроможності є наявність спеціального державного органа (відомства) з конкретними обов'язками з питань банкрутства.[1] У повноваження цього органа входить контроль за дією законодавства і підготовка відповідних рекомендацій уряду щодо дій останнього в даній області. Іншими ключовими елементами системи неспроможності є законодавство, інститут фахівців, судова система і розуміння необхідності банкрутства в суспільстві.

Можна виділити наступні функції і повноваження державних органів по банкрутству, що частіше зустрічаються в закордонних країнах:

·          розробка законодавства по банкрутству і виступ у цій сфері з законодавчою ініціативою;

·          збір, аналіз і представлення уряду статистичної інформації з справам про неспроможність;

·          збір і аналіз результатів здійснення і наслідків різних рішень по справам про банкрутство;

·          вироблення рекомендацій уряду щодо державної політики в сфері неспроможності;

·          організація системи підготовки, оцінки професійного рівня і ліцензування фахівців з банкрутства;

·          розробка і забезпечення твердження шкали і правил винагороди арбітражних керуючих;

·          організація контролю таких аспектів діяльності арбітражних керуючих, як: дотримання професійно-етичного кодексу; звітність по виявленим активам; відповідне і своєчасне інвестування грошових надходжень; відповідний розподіл засобів від реалізації активів; правильне визнання позовів; збереження чи анулювання бухгалтерської звітності, затверджуваної судом; одержання винагороди у чіткій відповідності до затвердженою шкалою і правилами його схвалення;

·          консультування суддів, юристів і фахівців з банкрутства;

·          здійснення функцій конкурсного керуючого у випадку ліквідації підприємств із малими активами;

·          забезпечення виплат заборгованостей по зарплаті і вихідних допомога співробітникам неспроможних підприємств у випадку недостачі конкурсної маси;

·          контроль і забезпечення адекватності інформації про підприємства-боржники;

·          контроль якості керування неспроможними підприємствами, виявлення випадків несумлінного чи некомпетентного керування, уживання заходів по дискваліфікації несумлінних директорів;

·          захист інтересів суспільства шляхом виявлення серйозних порушень у керуванні підприємствами (наприклад, підробки з інвестиційними засобами, маніпуляцій з акціями на біржі, незаконному відчуженні активів, веденні аморального чи безчесного бізнесу) і втручання в справи таких підприємств аж до порушення в судах справ про їхнє банкрутство;

·          захист інтересів великих груп дрібних кредиторів (вкладників, акціонерів) при здійсненні процедур неспроможності.

 

РОЗДІЛ ІІ. ............