ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………...3 - 4
І Комунікативно орієнтоване навчання і його основні принципи….….....5 – 13
1.1. Організація і методика проведення інформативних бесід про події з життя школярів як основної форми прояву реально-інформативної комунікації……………………………………………………...……………6 – 11
1.2. Що таке спілкування…………………………………………….…….11 – 13
ІІ Навчання діалогічного мовлення……………………………………..…14 - 26
2.1. Суть і характеристика діалогічного мовлення………………………14 – 23
2.2. Етапи навчання діалогічного мовлення…………………………..…24 – 26
Література…………………………………………………………………..……27
Додатки………………………………………………………………….…..28 - 29
Вступ
Сьогодні в Україні відбуваються динамічні зміни перетворення у політичному, соціально – економічному і культурному житті. Зростає потреба суспільства в людях, що володіють іноземною мовою як засобом спілкування. Зростає реальна можливість для учнів спілкуватися зі своїми зарубіжними ровесниками через Інтернет, у міжнародних літніх таборах тощо. Реалія сьогодення ставлять перед ними проблему оволодіння мовою як засобом спілкування та взаємодії. Усе це суттєво вплинуло на підхід до іноземної мови як навчального предмета. Необхідність навчити школярів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур різних країн світу спонукає науковців – методистів і вчителів практиків переосмислювати цілі іншомовного навчання та акцентувати увагу на пошуках дієвих засобів їх досягнення.
Початкова школа є першою сходинкою реалізації стратегічної мети навчального предмета «іноземна мова». На початковому етапі закладаються основи комунікативної компетенції, що дають змогу здійснювати іншомовне спілкування і взаємодію дітей на елементарному рівні, в тому числі і з носіями мови. При цьому повинні бути максимально враховані реальні потреби та інтереси учнів у спілкуванні й пізнавальній діяльності.
Практичною метою навчання іноземних мов у початковій школі є розвиток здатності молодшого до спілкування іноземною мовою. Реалізація цієї мети пов’язана із формуванням в учнів таких комунікативних умінь:
· розуміти і породжувати іншомовне висловлювання відповідно до конкретної ситуації спілкування, мовної задачі і комунікативного наміру;
· здійснювати свою мовленнєву і немовленнєву поведінку, беручи до уваги правила спілкування і національно – культурні особливості країни мови, що вивчається;
· користуватися раціональними прийомами оволодіння іноземною мовою і самостійно удосконалюватися в цьому.
Здатність до спілкування іноземкою мовою передбачає також формування в учнів якостей, що роблять процес оволодіння мовою як засобом міжкультурної комунікації ефективним, а саме:
• інтересу і позитивного ставлення до мови, що вивчається, до культури народу, що розмовляє цією мовою;
• загальнолюдської свідомості;
• розуміння себе як особистості, яка належить до певної мовної і культурної спільноти;
• самостійності у певних видах навчальної діяльності;
розуміння важливості вивчення іноземної мови.
Важливим є також розвиток в учнів загальномовних, інтелектуальних, пізнавальних здібностей, емоцій і почуттів, стимулювання психічних процесів, які є базисними в оволодінні іншомовним спілкуванням, виховання культури спілкування в різних видах колективної взаємодії, а також підтримання готовності до такого спілкування.
Навчаючи дітей іноземної мови, вчитель вводить їх у світ іншої культури. ............
