МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
     К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
     По дисципліні " ПОЛІТЕКОНОМІЯ "
    
    
    
    
    
    
    
    
    
     Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович Спеціальність, група: ЗФ - 02 Керівник:
    доцент Кобко В.І. Результат, дата: Реєстраційний номер, дата: м. Черкаси 2001 р. П Л А Н
     I. Гроши та їх функція. Закон грошового обігу.
    
    1. Сутність грошей і грошових систем ;
    
    2. Функції грошей ;
    
    3. Еволюція грошей у ХХ столітті ;
    
    4. Закон обігу грошей ;
     II. Традиційні та сучасні форми безробіття. Способи регулювання зайнятості.
    1. Зайнятість та її основні форми ;
    2. Сутність і причини безробіття ;
    3. Соціальний захист населення та регулювання зайнятості. I Сутність грошей і грошових систем та їх еволюція
    1. Грошова форма вартості й сутність грошей. Засоб вираження вартості всіх інших товарів за розвинутого виробництва є гроші або грошова форма вартості. Попередніми, менш розвинутими, були проста, розгорнута і загальна форми вартості.
    Проста форма вартості. Обмін продуктами, як уже зазнав лося, виник ще у первісному суспільстві. Він мав епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок риби, що утворився в іншої общини. Такий обмін можна виразити формулою: 1 туша тварини - 200 одиниць риби. Ця форма вартості була не лише найпростішою, що виражала відносини між двома товаровиробниками, а й випадковою, оскільки такий обмін не мав регулярного характеру. Випадковим було й те, які продукти і в якій пропорції обмінювалися.
    Розгорнута форма вартості. З розвитком виробництва відбувалося поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та появою додаткового продукту. Першим великим поділом праці, як уже зазначалося, було виділення скотарських і землеробських племен, тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м'ясо, вовна тощо) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. За цих умов тварини, систематично обмінюючись на інші товари, набувають переважно відносної форми вартості (тобто виражають свою вартість у споживчій вартості іншого товару), а інші товари (хліб, овочі тощо) стають еквівалентами.
    Внаслідок регулярного обміру мінові пропорції набували стійкішого характеру, наближалися до витрат праці. Але оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, а обмін між общинами (тобто колективний обмін) з розпадом первісного ладу поступився місцем індивідуальному обміну, останній наштовхнувся на певні обмеження. Так, власник шкури тварини міг придбати зерно лише в тому випадку, якщо ця шкура була потрібна власнику зерна. ............