Причини утворення дуалістичної держави. Територіальний устрій. 2

Державний устрій. 3

Судова система. 5

Основи правового устрою (джерела права) 8

Висновок. 11

Список використаної літератури. 12

Відторгнена від Німеччини, послаблена в політичному та військовому відношенні, в середині ХІХ ст. Австрія залишалася тим не менш найкрупнішою європейською державою. Як і в минулі століття, вона (власне декілька не дуже значущих німецьких областей) продовжувала утримувати та експлуатувати великі слов’янські території – Чехію, Моравію, Словаччину, Хорватію, Далмаччину, Сілезію, Буковину, Галичину, а крім них і всю Угорщину.

Революція 1848 року захопила і Австрію. Вона зазнала багатоденних боїв у Вені, повстання в Празі, визвольного руху в Угорщині. Революція привела до влади Установчі збори. Проте, як і всюди в Німеччині, реакція запанувала і тут. Оволодівши положенням, австрійська монархія повернулася до минулої політичної системи.

Між тим все більше проявлялася економічна і військова слабкість Австрії, що пояснювалася її політичним і соціальним ладом. У 1850 році вона зазнала поразки у війні з італійським об’єднуючим рухом і втратила Ломбардію. У 1866 році вона була переможена Прусією.

Намагаючись утримати імперію, що розпадалася, уряд Австрії надавав деякі незначні права з управління місцевими справами Чехії та іншим національним районам. В столиці імперії став функціонувати „парламент” – рейхсрат, що складається з двох палат: палати господ і палати депутатів. Перша стала осередком принців, вищого дворянства та духовенства, друга – фінансистів, фабрикантів та чиновників.

Намагаючись „приласкати” Угорщину, щоб отримати в її особі надійного союзника для пригнічення інших народів імперії, Австрія надала їй в 1867 році внутрішню автономію. Угорщина отримала право на свої законодавчі органи, на свій уряд. Спільні справи Австрії та Угорщини повинні були вирішуватися з допомогою делегацій від їх представницьких органів, що скликалися щорічно.

Імператор Австрії оголошувався разом з тим королем Угорщини і таким чином поєднував у своїй особі обидві частини „двоєдиної імперії”. Офіційною назвою її стала Австро – Угорщина.

Таким чином, у 1867 році багатонаціональна Австрія перетворилася на дуалістичну монархію, яка складалася з двох держав – Австрії та Угорщини. Перша разом з Галичиною та іншими землями, що входили до її складу, стала називатися Цислейтанією, а друга – Транслейтанією. Це пояснювалося тим, що імперія Габсбургів була поділена на дві частини по річці Лейта.

В Австрії було запроваджено поділ її території на повіти.

Циркули очолювали окружні старости, до компетенції яких належало ведення адміністративних і поліцейських справ, нагляд за торгівлею та промисловістю тощо. Крім того, вони здійснювали нагляд за органами міст, самоврядування яких було значно обмежено, а пізніше ліквідовано.

Характерною рисою місцевого самоуправління було те, що Австрія віддала владу в сільських місцевостях поміщикам, зміцнюючи таким чином феодальні порядки. Виконавчим органом були мандат ори (їх затверджував на посаді староста), які збирали податки, доставляли рекрутів, виконували поліцейські функції, судили в першій інстанції, користувалися правом тілесного покарання за будь – які провини тощо. Скарги на їхні дії ніколи не давали результату, а навпаки ще більше погіршували становище селян. ............