МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ Університет ІНФОРМАТИКИ і ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ і РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
КАФЕДРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Реферат за темою:
ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
Виконав:
Студент гр. ФиР 04
Халіков Р.Х.
Науковий керівник:
доц. Фесенко А.Н.
Донецк 2008
ЗМІСТ
Вступ
1. Поширені моделі державно-церковних відносин
2. Законодавче підґрунтя відносин держави і релігійних організацій в Україні
3. Модель державно-церковних відносин в незалежній Україні
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Державно-суспільні відносини завжди були важливим компонентом розбудови суспільства. Врегульований характер таких стосунків є, значною мірою, запорукою спокійної соціальної ситуації, що допомагає новоутвореній державі та її суспільству уникнути потенціальних конфліктів на релігійному ґрунті. Зокрема, послідовна політика незалежної України, яка керується положеннями міжнародного права щодо свободи совісті, допомогла цій державі впоратися з різким переходом від тоталітарної моделі СРСР до плюралізму релігійного самовираження, розбудовувати власну політику щодо релігійних організацій у дусі толерантності та партнерства.
Дане реферативне дослідження має на меті проаналізувати українську модель державно-церковних відносин та продемонструвати місце української моделі в системі міжнародного права. Виконанню мети допоможе виконання наступних конкретних завдань:
- Визначення принципів класифікації моделей державно-церковних відносин, характеристика основних типів таких відносин;
- Дослідження джерельної бази українського національного та міжнародного законодавства щодо права на свободу совісті та державно-церковні відносини;
- Дослідження аналітичних праць та аналіз реальної взаємодії державних органів та релігійних інституцій в Україні.
Об’єктом дослідження обрано феномен державно-церковних відносин, а предметом – законодавчі акти та документи, що стосуються права на свободу совісті та стосунків релігійної та світської структур у суспільстві.
Дослідження складається з трьох частин, що дозволяє спочатку встановити амплітудну шкалу світових моделей державно-церковних відносин, потім – дослідити специфіку українського законодавства як джерела розбудови стосунків світської та релігійної структур у суспільстві, і нарешті – визначити основні особливості правової моделі, яка затвердилася в сучасній незалежній Україні.
1. ХАРАКТЕРНІ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН
Стосунки держави та церкви (релігійних організацій) набували різного характеру в залежності від багатьох чинників, як от: політика владного режиму, соціальна активність релігійних організацій, врешті-решт – регіональні та історичні особливості процесу розбудови тієї чи іншої держави тощо. Міжнародна спільнота презентує значну кількість правових моделей врегулювання державно-церковних відносин, які різні дослідники класифікують по-різному, наприклад, у зв’язку з правовим статусом релігійних організацій у державі (чи існує державна церква, чи релігійні організації відокремлені від держави) [5], або на підставах співіснування релігійної та світської структури суспільства (відповідно, сепараційна та коопераційна моделі) тощо.
Однією з полярних моделей у відносинах держави та церкви є сепараційна схема, яка пропонує концепцію повного розведення держави та релігійних інституцій, а також не передбачає якихось втручань у право на свободу совісті з боку держави. ............
