До питання етики сімейного життя А. І. Лесін, М. Б. Пастух (Івано-Франківськ)
    Як відомо, поняття "норми" в інтимному житті існує по відношенню до конкретної пари тому, що інтимна функція є парною на відміну від багатьох інших функцій людини. Норма - це коли приємно обом партнерам, а як ви цього досягаєте - це ваша особиста справа тому, що тут всі засоби годяться, якщо вони позитивно сприймаються обома сторонами.
    Є в сексології і таке поняття як сатисфакція - повне задоволення інтимним життям, найвища оцінка, яка висловлюється обома особами (партнерами): "Мені дуже добре від того, що добре тобі". Треба усвідомити, що він і вона однаковою мірою відповідальні за гармонію в інтимному житті. Але в людських відносинах взагалі, а в сексуальних, зокрема, неможливо довго зберігати існуючі стосунки, якщо їх постійно не вдосконалювати. Тому ті, хто намагається тільки зберегти старе - постійно втрачають, бо спрощеність почуттів, встановлений стереотип дій перетворюють інтимну близькість в "одну і ту ж мелодію", в котрій заздалегідь все відомо. На жаль, у житті переважають такі ситуації, коли ніхто першим не наважується проявити хоч будь-яку ініціативу, бо боїться, що інший його невірно зрозуміє. Якщо чоловік не наважується, то навіть буде краще, коли це зробить жінка. Особливо це стосується повторних шлюбів. Більше шансів на успіх тут має ситуація, коли саме жінка "бере цю справу у свої руки" в прямому та переносному розумінні слова. Звичайно, у житті подружжя лідером може бути кожен залежно від обставин. Останні мають дуже важливе значення для реалізації взаємного бажання...
    Наука і життя накопичили достатньо знань щодо окремих обставин та елементів, які вносять дискомфорт у гармонію почуттів. Але краще, коли подружжя виробляє свої власні, індивідуальні правила, їх створення неможливе без обговорення конкретних ситуацій між подружжям.
    Жінка, як правило, реагує першою на конфліктну ситуацію тому, що є більш вразливою та емоційною. Але треба пам'ятати, що в інтимному житті неповинно бути партнера, який би був інертним, і не брав конкретної участі в даній ситуації. Незадоволеність одного, поступово передається іншому і це, звичайно, ставить під загрозу гармонійність відносин. Тому головним у профілактиці дисгармоній є спокійне вирішення конфлікту, але не ціною компенсації за рахунок статевої близькості, до чого частіше прагнуть чоловіки. В цих випадках психологічне незадоволення позначається ще й на взаємному незадоволенні інтимною близькістю. Адаптація подружжя якраз і ставить на меті зближення темпераментів, глибину і силу потягу, тонке порозуміння. В дружніх сім'ях вміння поступатися - є ознакою сили, зрілості, а не інфантильності.
    Відомо, що коливання "норми" в сексуальній сфері значніші, ніж у будь-яких інших парних стосунках людини. Тому подружжя, яке знаходиться на різних полюсах норми, відчуває труднощі взаємної адаптації. Але справжня любов, звичайно, полегшує її.
    Вважають, що сексуальна близькість забезпечує тільки обмежений діапазон відчуттів. Тому саме якісний бік сексуальних взаємин може збільшити привабливість і прихильність, розвинути взаємну сексуальність, гармонію людських відносин.
    Виявлення ініціативи жінкою - зробити перший крок до зближення - буває дуже корисним. ............