Безробіття

(на прикладі досліджень незайнятого населення Львівської області)

Відносини власності, що ґрунтуються на демонополізації, роздержавленні і приватизації економіки, забезпечують для населення свободу вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві, а також самостійне визначення видів і форм трудової діяльності. Логічним продовженням цієї тенденції є вивільнення та безпрецедентне посилення ролі соціально-психологічних чинників зайнятості. Досягнення продуктивної зайнятості населення як фундаменту і водночас чи не найважливішого показника соціальної орієнтованості сучасного ринкового господарства є можливим за умови гармонійної взаємодії двох компонент системи регулювання зайнятості - об’єктивної та суб'єктивної.

Об'єктивну підсистему становлять принципи і заходи державного регулювання зайнятості, які мають, по-перше, забезпечувати громадянам рівні права на вибір виду діяльності та фаху, на професійну підготовку і вільний вибір місця праці (з урахуванням попиту на професії і рівня кваліфікації претендентів); по-друге, - забезпечувати високий і стабільний рівень зайнятості, сприяти вдосконаленню її структури, а також оптимальному функціонуванню ринку праці; по-третє, - гарантувати захист суб'єктів на ринку праці з пріоритетною увагою до захисту безробітних.

Суб'єктивну підсистему регулювання зайнятості формують внутрішні характеристики населення, що виступають як рушійні сили його поведінки у сфері праці. Йдеться, насамперед, про мотиваційні механізми зайнятості. Особлива увага до цього аспекту регулювання зайнятості зумовлюється настійною необхідністю якнайшвидше замінити соціально-економічні механізми примусових трудових відносин, що діяли за радянських часів, дійовими мотиваційними механізмами.

Динамічний зв'язок між зазначеними підсистемами, необхідний для функціонування зайнятості як цілісного феномена - власне системи, - певною мірою визначається впливом на кожну з них ціннісних регуляторів. Останні цілеспрямовано враховуються, або спрацьовують автоматично при формуванні практично кожного з елементів державної політики зайнятості. Ефективна політика щодо зайнятості населення неможлива без опори на аксіологічні механізми, які на суспільному рівні "втручаються" в ринкові процеси у сфері праці. Своєрідним підґрунтям державної політики зайнятості виступають, зокрема, аксіологічний сенс трудових прав населення, вартісні основи корелювання форм і рівня соціального захисту з категоризацією відповідних верств населення, ціннісне навантаження різних професій та видів праці. Ще виразніше простежується діяння ціннісних регуляторів зайнятості в суб'єктивній підсистемі. Внутрішні рушії поведінки людини у сфері праці, передусім мотиваційні, настільки тісно пов'язані з її ціннісними орієнтаціями, що їх структура визначається саме ієрархією особистісних цінностей. Тому аксіологічні знання є необхідними для розуміння мотиваційних аспектів трудової поведінки та їх врахування у державній політиці зайнятості, особливо з метою формування у населення бажаних для суспільства настанов щодо участі в економічній діяльності - від визначення сфери, форми, місця зайнятості до власне процесу праці.

Між мотивацією зайнятості та мотивацією праці (термін "трудова мотивація" використовуватимемо з іншою метою), крім тісної спорідненості механізмів відповідних процесів та переплетіння їх проявів, є істотні відмінності. ............