Реферат

з педагогіки

на тему:

 

„Фольклор як засіб виховання школярів”

ПЛАН

1. Загадки як традиційні українські фолькльорні ігри.

2. Місце фолькльору у вихованні дитини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Загадки як традиційні українські фолькльорні ігри.

Розглядаючи питання народних методів розвитку дитини, М.Г. Стельмахович відзначає, що "окрасою" народної педагогіки є ігри у вигляді різноманітних загадок і дає їх тлумачення: "Загадка - це короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати".

Загадки не є суто педагогічним явищем. Вони виявляються як помітна складова української фольклорної традиції - уміння відгадувати загадки з давніх часів було мірилом розуму й мудрості. Загадки існують як окремий, самостійний фольклорний жанр, цікавий не тільки дітям, але й дорослим.

Фольклорні загадки на підсвідомому рівні вміщують в собі анімістичний світогляд їх творців.

Міфологізація навколишнього світу, олюднення природи в загадках проявляється в тому, що в них часто природним явищам, тваринам, рослинам, надаються людські риси, вони діють як живі істоти, про них розповідається як про живих:

Вийшла відкісь гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка;

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала.

(Веселка)

Що то за гість,

Що тепло їсть?

(Мороз)

Я старий дідусь,

До мосту берусь;

Хоча й сокири не маю,

Про тоє не дбаю

(Мороз)

В змістовому компоненті фольклорних загадок відбито світогляд стародавніх українців, і перш за все найбільш узагальнене уявлення людини про навколишній світ, своє місце в ньому, своє ставлення до цього світу.

Однією з суттєвих характеристик світогляду є світорозуміння, тобто сприймання, осмислення, пояснення та тлумачення світу людиною. Степан Килимник писав: "Диву дивуєшся ... тому людському бажанню пізнати світ, як він виник, як створився; і який початок світу; і ті щирі намагання пізнати космічні закони вічності, - велетенське значення життєдайного Сонця, зірок, місяця, вітру, дощу, вогню ...".

Уявлення стародавніх українців про картину світу були міфологічними з відповідним поясненням таких його ознак, як походження та побудова, сенс різноманітних природних явищ, що відбуваються в природі, їх вплив на людину. Результати пізнання світу прадавньою людиною певною мірою зберігаються в фольклорі, зокрема в загадках.

У передхристиянський період люди уявляли, що першим проявом Світу було світло, яке виникло з вселенського Хаосу, з темряви. "Як вірили наші предки, Бог, що є творцем, випромінює свій життєвий дух на всі явища. Від нього походить світло, якому ... поклонялись предки".

Наймогутнішою силою природи є сонце, воно пов'язується з міфологічними уявленнями про Світло, саме йому призначено безліч фольклорних загадок.

Пояснення про світоглядне ставлення дрвніх українців до сонця дає Степан Килимник, аналізуючи світоглядовомітологічні (за термінологією С. Килимника) колядки. Він зазначає, що сонце шанують, запрошують, звертаються до нього я" до найдорожчого гостя: пращури вірять, що воно "звеселить усю землю" і "маленьких діток"... Під маленькими дітьми треба розуміти і маленьких дітей, і все те в природі, що починає народжуватися, що з'являється на світ.

В загадках ці світоглядні уявлення про сонце мають такий вигляд:

За лісом, за пралісом,

Золота паляничка печеться.

Морем, морем,

Золота тарілка плаває.

Високо стоїть:

Одне око має,

Всюди заглядає.

Без дров, без огня,

А світить і гріє щодня.

Всі його люблять,

Всі його чекають,

А хто подивиться -

Кожен скривиться.

Добре, гарне,

На всіх дивиться,

А на себе

Дивиться не дозволяє. ............