Виробнича система характеризується інтенсивністю процесів, зумовлених входом до системи затрат ресурсів і виходом результатів виробництва. Вхідна частина ресурсів характеризується низкою факторів X = (х1, х2,..., хт) (рис. 5.1), які впливають на виробничий процес. Тоді інформація Q на виході системи характеризує її стан, причому значення Q залежить від стану всіх входів, тобто

Q =f (х)

Ця функція визначає показник якості виробничого об'єкта і його працездатність.

Якщо розглядати Q =f (х) для кожного аргументу, то можна обчислити ефективність кожного ресурсу у випуску продукції і всього виробництва в цілому. Припустимо, що х1 — трудові ресурси, х2 — матеріальні і х3 — сировинні.

Ефективність системи можна виміряти і за відношенням результату до затрат усіх ресурсів. Наприклад, треба визначити показник продуктивності праці, який становитиме

Аналогічно показник фондовіддачі

Для оцінки критеріїв розвитку виробничо-технічної бази беруть такі показники, які характеризують основну діяльність - технічної служби автотранспортних і автообслуговуючих підприємств: програма технічного обслуговування і ремонту; фонд заробітної плати ремонтно-обслуговуючого персоналу; виробничі фонди (устаткування, конвеєрні лінії, підйомно-транспортні засоби, оснастка, верстати, та ін.);

обсяг кооперованих поставок; трудові і матеріальні затрати; якість технічного обслуговування і ремонту автомобілів; продуктивність праці ремонтно-обслуговуючого персоналу; рівень оснащеності праці ремонтних робітників.

Прийняття рішення про той чи інший напрям виробничо-господарської діяльності підприємств охоплює низку етапів, починаючи з підготовки вихідної інформації і закінчуючи техніко-економічною інтерпретацією досягнутих результатів. Діяльність виробничо-технічної бази аналізують за такою схемою: характер зміни показників затрат; зміна показників, що характеризують результати виробництва; зміна показників, які визначають ефективність роботи технічної служби.

Залежно од відносного значення того чи іншого показника у фіксованій діяльності виробництва визначають незалежні напрями розвитку виробничо-технічної бази.

Для першого напряму розвитку виробництва характерні такі співвідношення у схемі: «затрати — результати— ефективність». Значення показників ефективності нижчі від показників затрат і результатів. Це свідчить про те, що розвиток виробничо-технічної бази пов'язаний із збільшенням програми технічного обслуговування і ремонту, зростанням виробничих фондів підприємства і матеріальних затрат. При цьому трохи збільшується продуктивність праці ремонтно-обслуговуючого персоналу, що можливе при випереджаючому зростанні обсягу робіт на технічному обслуговуванні і ремонті порівняно із зростанням кількості працюючих, причому збільшення кількості працюючих супроводиться пропорційним зростанням фонду заробітної плати. Проте кінцевий результат за розглядуваний період визначається інтенсивнішим зростанням затрат порівняно із зростанням прибутку. Цей напрям розвитку можна інтерпретувати як тактику, спрямовану на концентрацію виробничо-технічної бази, що спричинена зосередженням рухомого складу у великих автомобільних господарствах.

Для другого напряму розвитку виробничо-технічної бази характер не зростання показників ефективності і відносно стабільний стан показників затрат. ............