Голкошкірі, напівхордові й палеозоологія хребетних

Тип голкошкірі (еchinodermata)

Голкошкірі - одиночні тварини, що ведуть бентосний прикріплений або рухливий спосіб життя. Вони з'явилися ще наприкінці протерозойської ери; сучасні форми (морські їжаки, зірки, лілії, голотурії й ін.) живуть на різних глибинах у морях нормальної солоності.

Голкошкірі дуже різноманітні за формою, але всіх їх поєднують деякі загальні риси будови, властиві тільки цьому типу тварин. Вони мають радіальну симетрію, водно-судинну систему, і внутрішній кістяк з вапняних пластинок з різними елементами (горбки, голки й т.д.).

Мішкоподібне тіло голкошкірих має тришарову стінку, усередині якої перебувають кістякові елементи й мускули. Внутрішня порожнина вміщає органи травлення й розмноження. Крім того, як у стінці, так і у внутрішній порожнині розміщені кровоносна, нервова й амбулакральна системи.

Амбулакральна система, характерна тільки для голкошкірих, починається отвором у стінці тіла, прикритим пластинкою, названої мадрепоровою. У центрі тіла тварини перебуває кільцевий ротовий канал, від якого відходять п'ять радіальних судин із численними виростами - ніжками. Ці ніжки присмоктують до предметів і служать для захоплення й доставки їжі, для пересування, дотику, подиху.

Кістяк складається з вапняних багатокутних пластинок, розташованих під шкірою. Зовні до них прикріплюються голки. Всі голкошкірі розділяються на прикріплені й вільно пересуваються. Усього налічується більше 20 класів. Багато хто з них жили в палеозої й давно вимерли. Нижче охарактеризовані три класи, важливі в геологічному відношенні. Морські міхури й морські лілії ставляться до прикріплених, морські їжаки - до вільно пересуваються.

Клас морські міхури (Cystoidea). Це вимерлі бентосні голкошкірі, які мали кулясту або грушоподібну чашечку (звідси відбувається їхня назва), що складалася з тонких багатокутних пластинок, міцно з'єднаних один з одним. У центрі тварини перебував ротовий отвір, недалеко від нього розташовувався анальний отвір, звичайно прикрите трикутними пластинками у вигляді пірамідки. Особливістю морських міхурів є наявність пор і каналів, що пронизують, пластинки. Стебло короткий, із широким внутрішнім каналом. Поширення: кембрій - девон. Представник: рід ехиносферитес (Echinosphaerites) з кулястої вапняної чашечкою, що складається з багатокутних пластинок (ордовик).

Геологічна історія й значення. Перші морські міхури відомі із середнього кембрію, але їхній розквіт доводиться на ордовик. У силурі й девоні відбувалося поступове вгасання цієї групи голкошкірі аж до повного вимирання.

Клас морські лілії (Crinoidea). Морські лілії - найбільш великий клас серед прикріплених голкошкірих. Їхнє тіло складається із чашечки, що вміщає внутрішні органи, п'яти «рук» для збору їжі й стебла. Чашечка складається із трьох вінців вапняних пластинок, по п'яти в кожному вінці. До верхнього ряду пластинок прикріплюються «руки», що складаються із численних члеників. Зверху чашечка прикрита кришкою, у її центрі розташований ротовий отвір. Стебло складається зі члеників різного поперечного перерізу. Представник: рід купрессокринитес (Cupressocrinites) з напівкулястої чашечкою і п'ятьма масивними «руками» (середній девон).

Геологічна історія й значення. ............