ЗМІСТ

 

1. Злочин сталінського режиму. 2

2. Трагедія Голодомору 1932-1933 рр. 6

3. Голодомор і сьогодення. 13

Додаток А.. 17

Додаток Б. 18

Додаток В.. 19

Додаток Г. 20

Додаток Д.. 21

Додаток Е. 22

Перелік літератури.. 23

 

1. Злочин сталінського режиму

Проблема голоду в Україні на початку 30-х років виглядає дуже складною. Для її з'ясування необхідно проаналізувати безліч різноманітних джерел, виявити особливості соціально-економічної політики тодішнього уряду на селі тощо. Адже голод був не лише в Україні, а й на Північному Кавказі, в Середній Азії та Сибіру, інших районах СРСР. Серед найважливіших причин цієї трагедії - застосування продрозкладки. Колгоспи, пригнічені непосильними і надплановими завданнями, не змогли реалізувати свої можливості великого колективного господарства. Про яке розширене відтворення, пишуть українські дослідники С. Шаталіна і В. Марочко, могла йти мова, якщо "більше половини гуртової продукції колгоспів просто відчужувалось". Масове вилучення хліба восени 1931 р. шляхом суцільних обшуків поставило під загрозу життя сотень тисяч селян. Порівняно з попереднім цей рік видався несприятливим для зернових культур. З різних причин (головним чином організаційно-господарського характеру) вдалося зібрати лише близько 18 млн. тонн зерна, що було на 4 млн. тонн менше від 1930 р. Колгоспи та одноосібники відвантажили на приймальні пункти майже половину одержаної продукції, що вкрай негативно позначилося на стані сільського господарства та умовах життя селян. Розміри держпоставок продукції колгоспам заздалегідь не визначалися. Вважалося, що вся їхня товарна продукція мала здаватися державі. Та в умовах фактичної заборони на вільну торгівлю саме поняття "товарна продукція" стало невизначеним. План здачі хліба та іншої продукції колгоспам встановлювався такий, що після його виконання на трудодні майже нічого не залишалося. Повна матеріальна незацікавленість у розвитку громадського господарства змушувала колгоспників імітувати працю, а не працювати по-справжньому. Підірвані розкуркулюванням і колективізацією продуктивні сили сільського господарства дедалі більше деградували через ненормальні відносини, які склалися між державою і одержавленими колгоспами.

Примусове усуспільнення худоби в ході майже "блискавичного" проведення колективізації призвело до того, що наприкінці першої п'ятирічки її загальна кількість скоротилася майже вдвічі. Створення великого земельного клину, непідкріпленого агротехнічними заходами, відбилося на врожайності зернових культур. Колгоспи з самого початку колективізації втратили економічну самостійність, перетворившись, по суті, на знаряддя виконання планів хлібозаготівлі. Під час хлібозаготівель взимку 1931 - 1932 pp. у багатьох колгоспів відібрали навіть посівне зерно. Тому в першому півріччі 1932 р. в ряді районів України спалахнув лютий голод з численними випадками людоїдства. Делегати Третьої конференції КП(б) У, яка відбулася в Харкові в липні 1932 р., у присутності сталінських емісарів Кагановича і Молотова з тривогою говорили про катастрофічне становище у сільському господарстві. Однак Сталін продрозкладки не скасував. Єдиною поступкою була постанова РНК СРСР і ЦК ВКЩб) від 6 травня 1932 р., за якою план хлібозаготівель з урожаю 1932 р. ............