Реферат

на тему: Характеристика та галузь використання шлакопортландцементу

ПЛАН

ВСТУП

1. Технічні вимоги

1.1Характеристики

1.2. Вимоги до матеріалів

2. Сульфатостійкий шлакопортландцемент СС ШПЦ 400-Д-60

3. Шлакопортландцемент ШПЦ Ш/А-400

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТКРАТУРИ

ВСТУП

Даний стандарт поширюється на сульфатостійкі цементи (далі - цементи), призначені для виготовлення бетонних та залізобетонних конструкцій, які мають корозійну стійкість при впливі середовищ, агресивних за вмістом у них сульфатів.

Усі вимоги даного стандарту є обов'язковими.

Посилання на стандарти, які використані в даному стандарті, наведено в додатку А.

Класифікують:

1. За речовинним складом сульфатостійкі цементи підрозділяють на види:

- сульфатостійкий портландцемент:

- сульфатостійкий портландцемент з мінеральними добавками;

- сульфатостійкий

шлакопортландцемент;

- пуцолановий портландцемент.

2. За міцністю при стисканні у віці 28 діб цементи підрозділяють на марки: 300, 400, 500.

3. Умовне позначення цементу повинно складатись із:

- виду цементу за 3.1. Допускається скорочене найменування цементу за ДСТУ Б В.2.7-46 (ПЦ, ШПЦ) з додаванням позначення сульфатостійкості - СС, а для пуцоланового цементу -ППЦ;

- марки цементу за 3.2;

- позначення максимального вмісту добавок у цементі - ДО, Д20, Д60;

- позначення пластифікації цементу - ПЛ;

- позначення гідрофобізації цементу - ГФ;

- позначення даного стандарту.

Приклади умовних позначень

1 Сульфатостійкий портландцемент марки 400 з добавками до 20%, пластифікований: сульфатостійкий портландцемент 400-Д20-ПЛ ДСТУ Б В.2.7-85-99 або ССПЦ 400-Д20-ПЛ

ДСТУ Б В.2.7-85-99

2 Пуцолановий портландцемент марки 300:

пуцолановий портландцемент 300

ДСТУ Б В.2.7-85-99

або ППЦ300 ДСТУ Б В.2.7-85-99

1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

Цементи повинні виготовлятися у відповідності з вимогами даного стандарту за технологічним регламентом, затвердженим підприємством-виготовлювачем.

1.1 Характеристики

- Клінкер, який застосовують при виробництві цементів, за розрахунковим мінералогічним складом повинен відповідати вимогам, вказаним у таблиці 1.

- Допускається вводити у цемент при помелі пластифікуючі та гідрофобізуючі поверхнево-активні добавки за кількістю не більше 0,3 % від маси цементу за перерахунком на суху речовину добавки.

Рухомість цементно-піщаного розчину складу 1:3 з пластифікованих цементів усіх видів повинна бути такою, щоб при водоцемент-ному відношенні, що дорівнює 0,4, розплив стандартного конуса був не менше 135 мм.

Гідрофобний цемент не повинен вбирати воду протягом 5 хв від моменту нанесення краплі води на поверхню цементу.

- При виробництві цементу для інтенсифікації процесу помелу допускається вводити технологічні добавки, які не погіршують якість цементу, за кількістю не більше 1 % від маси цементу.

Ефективність застосування технологічних добавок, а також відсутність негативного їх впливу на властивості бетону повинні бути підтверджені результатами випробувань цементу і бетону.

- Границя міцності цементів при стисканні повинна бути не менше величин, вказаних у таблицях.

- Цемент повинен показувати рівномірність зміни об'єму при випробуванні зразків кип'ятінням у воді.

-Початок тужавлення цементу повинен наступати не раніше 45 хв, кінець - не пізніше 10 год від початку замішування.

- Тонкість помелу цементу, яку визначають за питомою поверхнею, повинна бути не менше 250 м2/кг. Для цементів, які містять добавки осадового походження, тонкість помелу визначають за залишком на ситі з сіткою № 008 за ГОСТ 6613. ............