Катафрактарії та їх роль в розвитку військового мистецтва.
    Катафрактарії і їх роль в розвитку військового мистецтва.
    
    
    В останні віки до н.е. - перші віки нашої ери в складі і озброєнні війська багатьох держав і народів Сходу відбуваються значні перетворення, пов`язані з різким збільшенням значення важкоозброєної кінноти, яку вслід за греко-римським світом звичайно називають катафрактаріями.
    
    Власне катафрактарії за письмовими джерелами відомі у парфян, армян і сарматів, а також, можливо, у албанів та іберів. Існування такої кінноти на Босфорі засвідчено археологічними матеріалами і пам`ятками художнього мистецтва. Безсумнівно, вона була і в Середній Азії, але точних доказів цього ми поки не маємо ні в письмових джерелах, ні в археологічних матеріалах. Далі на схід важкоозброєна кіннота, схожа на катафрактаріїв, була в Індії, а також у гуннів та китайців.
    
    Питанням, пов`язаним з появою та розповсюдженням катафрактаріїв, присвячена значна література, але ці питання ще далекі від остаточного вирішення. Ще не з`ясовано, коли і де вперше з`явились катафрактарії, по-різному трактується їх роль в історії воєнного мистецтва. Нема повної ясності навіть в самому вживанні терміну "катафрактарії".
    
    Згідно зі всіма без винятку істориками ми розумієм під катафрактаріями певний, хронологічно обмежений стрій тяжкоозброєної кінноти, що атакує противника (перш за все піхоту) в певному бойовому порядку - тісно зімкнутими лавами - і з певною тактичною метою (прорив, рідше охват). Для катафрактаріїв характерні специфічне озброєння та специфічні способи ведення бойових дій.
    
    Термін "катафрактарії" не можна вживати широко, розповсюджуючи його на будь-яку тяжкоозброєну кінноту. Не можна, наприклад, вважати катафрактаріями ні ассірійську кінноту, ні кінноту Кіра Молодшого. І та й інша мали відмінне озбоєння, бойові порядки та тактичне призначення. Не можна також зближувати катафрактаріїв з середньовічними лицарями, не дивлячись на зовнішню схожість їх озброєння. Іх задачі в бою були повністю різними. В той час, коли лицарі вирішували результат бою в індивідуальних сутичках, катафрактарії могли успішно діяти не поодинці, а лише цілими підрозділами.
    
    Слово "катафрактарії" походить від катафракти - грецької назви вершницького обладунку. В подальшому в греко-римському світі цим словом (в двох написаннях cataphracti й cataphractarii) стали називати першу на Сході важкоозброєну кінноту. Сам термін cataphracta вперше простежується в елліністичному Єгипті на початку 3 ст. до не.е., де їм називали панцири солдат тяжкої кавалерії. Можливо, вже в 2 ст. до н.е. він переноситься і на саму панцирну кавалерію. Ми зустрічаємо цей термін при описі війська Селевкідів і його озброєння. В джерелах, присвячених подіям 1 ст. до н.е. і подальшого часу, термін "катафрактарії" вже устоявся. Їм тепер називають важкоозброєну кінноту, з якою римляни вперше зіткнулись на Сході в з якою їм прийшлося боротись протягом багатьох віків. Цей термін вживався до кінця існування Римської імперії, але наряду з ним в офіційних мові та літературі пізньої Імперії з`являється термін "клібанарії" (clibanarii), скоріш за все, іранського походження. ............