Казка як жанр
    Жанр казки дуже близький до оповідання, проте має свої специфічні риси, які відрізняють його від оповідали За змістом і формою казки не однотипні. Вони умовно поділяються на три групи: 1. Казки про тварин, в яких центральними дійовими особами виступають звірі або птах і "Рукавичка" (1,23), "Лисичка й Журавель" (2,78), "лисиця та Вовк" (2,110), "Колосок" (1,181), "Біда кавчить (3,169); 2} Чарівні (фантастично-пригодницькі та героїчні) в яких провідними героями виступають могутні воїни-виз велителі чи Інші особи, що втілюють у собі найвищі позитивні якості людини: "Кирило Кожум'яка" (3,330), "Снігуронька" (2,105); 3) Соціально-побутові та побутові. В них типовими позитивними героями виступають прості люди наділені кращими позитивними рисами: "Ленінська правда" (2,55), "Зароблений карбованець" (3,143).
    Кожна група таких казок має свої художні особливості які вказують на специфіку їх читання.
    Читанки для початкових класів вміщують казки як народного, так і літературного походження. Всі вони мають велику силу впливу на розум, волю й почуття дітей.
    Специфіка читання казки зумовлюється з одного боку тими ж вимогами, що й оповідання: це - глибокий аналіз змісту, розкриття ідейного спрямування. З другого - глибоким осмисленням творчої манери розповіді, яка характеризує даний жанр та його емоційність.
    Казка, на відміну від оповідання, твір більш динамічний і мальовничий. Вона має своєрідні цікаві зачини: "Живі собі на світі бідняк" (1,72), "Жили собі дід та баба" (2,110), "Колись, давно-давно, в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка" (1,126), "Колись був у Києві якийсь князь" (3,139), "В одного злого хазяїна був віл" (2,85) тощо, В окремих - передує приказка: "Усяке в світі буває, про всяке й казка розповідає" (2, 105).
    Такі зачини мають вироблену давню традицію, і вола не випадкова. Казка здавна є важливим дидактичним матеріалом в народній педагогіці. Казка розширює кругозір людини, сприяє розвиткові уяви й уявлення, змушує мислити, аналізувати, зіставляти й абстрагувати; дає певні життєві павички. Тому мета таких зачинів -заінтригувати слухачів, викликати в них Інтерес до слухання-Завдання читця - знайти для цього відповідні інтонації.
    Зміст казок оптимістичний. Виражається вів в основ-через позитивних героїв, які борються з негативними завжди перемагають. Тому загальний тон читання казки має бути життєрадісний.
    Події в казках розгортаються динамічно. Причому дія починається з перших рядків: "Вовк забрався в кошару і украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її та й питає... (2,83). Кожна картина в казці змінюється іншою і в кожній з них змальований випадок чи подія, що безпосередньо характеризує дійових осіб, розкриває якусь Трону їх характеру, ті чи інші їх моральні якості. Це змушує читця після кожної картини чи епізоду робити тривалі паузи, щоб дати можливість слухачам осмислити й пережити зміст прочитаного.
    Дійові особи казок, як уже повідомлялось, в переважній більшості поділяються на позитивних і негативних, ї протилежність між ними розкривається через безпосередню діалогічну мову, через їх дії, вчинки, обставини, яких вони живуть і діють, через ставлення до них народу І автора (якщо казка літературного походження). В цілому такі компоненти твору створюють його динаміку, виражають ідейне спрямування І манеру читання тексту. ............