Зміст 1. Казки – розповідний жанр усної народної творчості
2. А. Барто – поет і педагог
Список використаної літератури
1. Казки – розповідний жанр усної народної творчості Народні казки та їх особливості. Хоч би якими несхожими були казки різних народів, спільного між ними багато. Адже казка — всюди казка, тобто один із найпоширеніших жанрів усної (бо ж віками передавалась із уст в уста і лиш якихось дві-три сотні літ тому почала записуватись) народно-оповідної творчості.
Казка — від слова казати. Творило-казало її безліч людей, і кожен оповідач був трохи ще й автором, до чужого додавав щось своє, але жоден і гадки не мав увічнити під готовим твором власне ім'я. Так і дійшли до нас казки не як авторські, а як народні.
Слово "народний" вживаємо тут, певна річ, у якнайширшому його значенні, об'єднуючи ним усіх, де б хто не народжувався: чи то в охайних сільських оселях, чи то в галасливих міських кварталах, чи то в пишних замках-палацах. Легко уявити десь на запашному лузі купку замурзаних дітей-пастушків, які зачаровано слухають неквапну оповІдь-казку поважного пастуха-патріарха, або малу дитину в шовках та золоті, яка не менш зачаровано ловить кожнісіньке слово бабусі-казкарки. Хоч звідки казки виходили, хоч який народ їх складав, вони завжди втілювали в собі найвищі, загальнолюдські, чесноти. "Поселяючись" на якійсь новій території, вони "співпрацювали" із тамтешніми казками, щось від них запозичуючи, а в чомусь їх збагачуючи.
Найголовніша особливість казки — художня вигадка. Розвиток подій у ній, або ж сюжет, завжди чіткий, дохідливий, позбавлений надмірних деталей, описів та розмірковувань.
Риси персонажів у казці нерідко гіперболізовані, тобто перебільшені. Тож нічого дивуватися, що в казкової дівчини сльози автоматично перетворюються на перлини, що за кожною усмішкою з її уст випадає троянда, а парубкові-богатиреві потрібно з'їдати на обід цілого вола!
Попри близькі сюжети, казки різних народів мають і певні ознаки, свій національний колорит, елементи побуту, географічні деталі. Так, прикметною рисою китайських казок вважається те, що дія там відбувається не десь, у хтозна-якому царстві, а в якійсь конкретній, "справжній" місцевості. Італійські ж казки своєю територією мають переважно море і гори, норвезькі — море, але — холодне, північне, африканські — джунглі й пустелю.
Трикратність дії (з тенденцією до посилення, наростання) — важлива риса народних казок. Цифра "3" взагалі з-поміж інших чисел одна з найуживаніших, що є ознакою її глибинної символіки в міфічній свідомості всього людства. Триєдиність світу, світового дерева за вертикаллю (підземний світ, світ земний і світ небесний), триєдиність часу і поколінь (минуле, сучасне, майбутнє), триєдиність духовного буття (мікрокосм як світ людської душі, макрокосм як світ довкола нас і світ Біблії), триєдиність Бога, триєдиність батьківської, материнської і синівської сил — продовжувати цей смисловий ланцюг можна ще довго. У казках зазвичай троє синів, три дочки, троє богатирів, троє поросят, три поради, троє бажань, три випробування та ін.
За змістом казки поділяються на групи, теж за спільними принципами. Перша, й найдавніша, група — казки про тварин. Найдавніша, бо ж наші далекі предки цілком залежали від природи, від того, наскільки пощастить їм уполювати для прожиття якусь здобич, причому вполювати так, щоб собі не стати чиєюсь здобиччю. ............
