Колоніальні війни Росії
Росія – дивне утворення. На початок Першої світової війни (1914–1918) – це величезна колоніальна імперія, що охоплювала одну шосту земної поверхні, з внутрішніми колоніями (визначення поняття «внутрішні колонії» див.: Майкл Гехтер – «Внутрішній колоніалізм Британських островів», 1975): Середньою Азією, Паміром, Україною, Фінляндією, Польщею, Прибалтикою, Білоруссю, Бессарабією, Сибіром і Далеким Сходом, Північним Кавказом, Закавказзям; слабка, нерозвинута, з переважною більшістю неосвіченого населення, багатонаціональна країна, у якій жорстоко придушувались будь-які спроби інших народів, особливо українців, євреїв, білорусів, до самоідентифікації, культурного і соціального розвитку. Зовнішні колонії – Аляску, Маньчжурію (Квантунську область з містом і військово-морською базою Порт-Артур), частину Кореї, Китайської Східної залізниці і Сахаліну Російська імперія відповідно втратила у 1867 та 1905 рр. Після Першої світової війни Російська імперія трансформувалась в Радянську імперію – СССР з тією ж метрополією; вона втратила Польщу і Фінляндію, але завдяки військовій агресії зберегла інші внутрішні колонії, більша частина яких здобула незалежність щойно після розвалу Радянського Союзу 1991 року, утворивши на своїх територіях незалежні держави (Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Молдова, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, Туркменістан).
Історія Росії (Московії) розпочинається з другої половини ХІІІ-го ст., коли син Олександра Невського Данило отримав біля 1276 року від старшого брата великого князя Дмитра в уділ Москву, яка до цього перебувала у складі Володимиро-Суздальського князівства.
Москва – давнє мордовське поселення, викликає здивування, що до цього часу серед вчених немає одностайної думки щодо етимологічного походження цього топоніму. Зокрема, Михайло Ломоносов вважав, що назва Москва походить від імені онука Ноя, шостого сина Яфета – Мосоха (Мазоха), засновника міфічної країни «Мосхінії» («Москінії»), частину народностей якої складали північно-східні слов’яни (Ломоносов відносив легендарну Трою теж до слов’янських держав (див.: Ломоносов М.В. – «Древняя российская история от начала российского народа до кончины Великого князя Ярослава І, или до 1054 года». – М., 1996).
Інші дослідники вважають Мосоха (Мазоха) не онуком Ноя, а хозарським купцем, який заснував на місці теперішньої Москви торговельну факторію «Мосха» і спорудив там синагогу. Знавці давньомордовської мови ерзя вважають, що Москва походить від «Москов» і перекладають топонім, як «вовча яма». Знавці давньофінської мови тлумачать «Москов», як «каламутна вода». Вчені-тюркознавці пишуть, що Москва походить від слова «моско», в перекладі – «вагітна ведмедиця», а назва Москви-ріки (Моско-су) перекладається як «вода вагітної ведмедиці». За версією відомого москвознавця Забєліна назва столиці Росії походить від слова «мосткі». Така от темна пляма, чи яма, чи дірка залишається в етимологічних дослідженнях походження назви Росії, яка спочатку і називалась Московією.
В середині ХІІ-го ст. Москву загарбав суздальський князь Юрій Довгорукий (90 рр. ХІ ст. – 1157), який з 1155 року після запеклої боротьби з Із’яславом Мстиславовичем і захоплення Києва набув титулу – великий князь київський). Князь Данило Олександрович приєднав до московського уділу Коломну, Можайське та ще ряд суміжних територій, 1303 року він отримав від князя Івана Дмитровича у спадщину Переславль-Залеський. ............
