Зміст

Вступ

1. Методика та результати констатуючого дослідження

2. Формування комунікативних здібностей у молодших школярів

3. Методика та результати контрольного експерименту

Висновок

Список використаної літератури

Додаток А

Додаток Б

Вступ

Ще древні римляни говорили, що корінь навчання гіркий. Але навіщо вчити з гіркими й марними слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою? Якщо цікаво побудувати урок, корінь навчання може змінити свій смак і навіть викликати в дітей здоровий апетит.

Чи можливі щасливі особи на нудних уроках? Звичайно не тільки шум байдужність і постійні «обсмикування» учителя.

Подив, окриленість, азарт, цікавість в очах дітей, коли рученяти так і тягтися нагору й неможливо не підстрибнути від радості, від свідомості, що ти такий розумний, кмітливий, – от що хотілося б побачити на своїх уроках.

Народна мудрість створила дидактичну гру, що є для дитини найбільш підходящою формою навчання.

Дидактичні ігри й заняття дають гарний результат лише в тому випадку, якщо ясно представляєш, які завдання можуть бути вирішені в процесі їхнього проведення й у чому особливості проведення цих занять на щаблі раннього дитинства. Психологами доведено, що знання, засвоєні без інтересу, не пофарбовані власним позитивним відношенням, емоціями, не стають корисними – мертвий вантаж.

Дитина пише, читає, відповідає на питання, але ця робота не зачіпає його думок, не викликає інтересу. Він пасивний. Звичайно, щось він засвоює, але пасивне сприйняття й засвоєння не можуть бути опорою міцних знань. Діти запам'ятовують слабко, тому що навчання не захоплює їх.

Цікавість може бути задана несподіваної для дітей постановкою або формулюванням питання, створення проблемної ситуації, надзвичайною формою ведення уроку. Завжди можна відшукати щось цікаве й захоплююче в житті. Потрібно тільки знайти його й подати їхнім дітям, що їх самих до подібним до знахідок і відкриттям.

Треба тільки знайти золоту середину: не ускладнювати – діти не зрозуміють і не спрощувати, полегшуючи навчання, – діти будуть постійно шукати легкі шляхи, щоб поменше трудитися й не переборювати…

Одержуючи їжу для свого розуму, дитина охоче бере участь у заняттях, чекає їх, радується ім. На заняттях дитина, привчена слухати дорослого, дивитися на те, що йому показують, опановує певними знаннями. Він багато чого довідається про різні предмети: про їхні призначення, про зовнішній вигляд, властивості, таких, як форма кольори, величина, вага, якість матеріалу й ін.

От чому проблема дитячої гри є однією із самих актуальних проблем дитячої психології й педагогіки. Актуально, як ніколи раніше. Тому саме цю тему я розглядаю у своїй курсовій роботі.

Можна назвати дві причини, які привели мене до цього. З одного боку, захоплення різного роду навчальними програмами приводить до того, що дітям усе менше часу залишається для гри й спілкування з однолітками. З іншого боку, найчастіше невірне розуміння педагогами характеру керівництва грою спричиняє тверду регламентацію дитячої ігрової діяльності, що позбавляє її творчості, ініціативи, фантазії, вигадки.

Метою моєї курсової роботи є вивчення й пропаганда творчості вчителів: не спостерігати з боку за стихійним розвитком практики навчання спілкування маленьких школярів, для того щоб надалі виявляти й узагальнювати досягнення цієї практики, а осмислюючи передовий педагогічний досвід, впроваджувати в повсякденне життя школи. ............