Культура Древнього світу
Ще наприкінці 19 століття підручники по мистецтву відкривалися главою, присвяченої Древньому Єгиптові. Сто років тому людство разом з винаходом кіно відкрило для себе мистецтво кам'яного віку - палеолітичний живопис і скульптуру. З тих пор мистецтво первісної епохи стало досить популярним об'єктом як попиту, так і вивчення. Можна сміло говорити про наростаючий вплив найдавніших форм мистецтва на його сучасні плини. Які ж особливості цього феномена, як і чому воно виникло, які його функції й духовний зміст.
Що стосується виникнення первісного мистецтва, на цей рахунок є безліч найрізноманітніших і суперечливих гіпотез. Важливо одне. Не викликає сумніву, що художня діяльність існувала на всіх етапах первісної культури. Отже, мистецтво було постійним способом її реального буття, що дозволяє з певними підставами говорити про коріння мистецтва, про напівінстинктивну потребу людини прикрашати й розфарбовувати себе й своє житло, надавати привабливу (для себе) форму предметам. Про вроджені підстави цієї потреби говорить її незвичайна стійкість, а також та насолода, що дає людям заняття майже будь-якою формою художньої діяльності.
Психоаналіз бачить у мистецтві насамперед продуктивну форму трансформації психічної енергії людських інстинктів, її сублімацію, що створює психологічні передумови всієї культурної діяльності. Ще Аристотель говорив про катарсис - що очищає й піднімає вплив мистецтва на людину. Сучасні психологи називають це відновленням психологічної рівноваги, ігровою компенсацією, реалізацією архетипу, але, по суті, мова йде про те, що мистецтво дає "можливість пережити найбільші страсті, які не знаходять собі результату в нормальному житті".
Отже, можна зробити перший висновок: мистецтво з'явилося разом з людиною, тому що художня діяльність є органічною потребою психіки індивіда, вона пов'язана з особливостями його світосприймання й уроджених форм творчої активності.
Чим було первісне мистецтво в структурі культури того часу? І тут варто дати несподівана відповідь - нічим, тому що в чистому виді його там не існувало. Це пов'язане з тією особливістю первісне культури, з її синкретичним характером, з не розчленованістю її основних елементів. Тому найдавніше мистецтво невіддільно від міфології, магії, ритуалів і т.п.
Мистецтво не було відособленою частиною древньої культури, воно було універсальним засобом узагальнення всіх її елементів, способом їхньої об'єктивації й основним засобом їхнього прямого впливу на людей. Особлива багатозначність і духовна напруженість добутків цього мистецтва, їхня здатність привертати увагу, програмувати емоції, викликаючи екстаз, ейфорію, транс і сомнамбулізм.
У найдавніших ритуалах уже використовувалися елементи скульптури й живопису (маски, статуї, наскальний живопис, малюнки на землі, спів, речитатив, театральна організація дії). Естетичний початок проявлявся в кольоровому й різьбленому орнаменті. Почуття ритму виражалося в сполученні скульптурних обсягів, у складному композиційному рішенні, у створенні фантастичних образів. Яке б не було магічне призначення масок і статуеток, ступінь їхнього впливу визначався художньою переконливістю, тому що самі по собі ці форми не могли бути "упізнані", оскільки не існують у природі.
Синкретизм обумовив і найважливішу відмінну рису первісного мистецтва: злитість його функцій і значень, що, у свою чергу, визначила наступні специфічні риси цього мистецтва: гомогенність, колективістський і поліфункціональний характер. ............
