МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ АР КРИМ

Кримський гуманітарний університет

Кафедра філологічних дисциплін та методик їх викладання

ТЕМАТИЧНА ПАПКА

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

Виконала:

студентка III – курсу

групи 31-ЕУ

Байрашевська Л.С.

Євпаторія 2006 р.

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

(1827-1893)

Творча постать Глібова вже окреслена, його місце в літературному потоці другої половини XIX ст. визначене. Талановитий байкар, автор ліричних поезій, гумористичних акровіршів, загадок з відгадками, адресованих українським дітям, кількох драматичних творів, серед яких найвідомішим є "жарт" "До мирового", - такі грані художньої обдарованості письменника.

Літературну діяльність Глібов органічно поєднував з громадською працею Організований і редагований ним "Черниговский листок" (1861-1863) був поряд з "Основою" помітним явищем української журналістики "громадівського" українофільського характеру. Численні публіцистичні статті самого Глібова на громадські, педагогічно-освітні, морально-етичні теми дають змогу повніше відчути його світоглядні, літературно-естетичні погляди, краще зрозуміти характерний тип письменника-різночинця, демократа, який прагнув навіть у часи жорстокого переслідування нашого слова розширювати жанрові й тематичні обрії української літератури.

Ще зовсім недавно при дослідженні спадщини Глібова головна увага зверталася на розкриття в ній суспільних взаємин, тематичну відмінність байок, написаних у дореформений і пореформений періоди,, на соціальні типи, алегорично представлені в його творах. Власне, періодизація творчості поета стала стереотипною. Саме в такому аспекті традиційно вивчалися штучно виділені нібито найкращі зразки його байкарського доробку в середній і вищій школах.

Вдумливе, глибше прочитання байок поета переконує в тому, що, творчо продовжуючи традиції тисячолітнього розвитку цього жанру, зберігаючи його характерні внутрішні якості, він зумів майстерно, з тонким відчуттям міри наповнити свої твори глибинним національним змістом. Свого часу Жан Лафонтен образно називав книжку байок "стоактною комедією", адже порушувані в ній злободенні життєві проблеми на взятому з різних сфер народного буття матеріалі і відповідно (у гумористично-сатиричному аспекті) художньо змодельовані давали підстави зіставляти сукупність творів алегоричного жанру зі стародавнім видом драми.

У цьому зв'язку можемо стверджувати, що 107 байок Глібова дають широку панораму національного буття українського етносу в XIX ст. У них, як, скажімо, і в романі "Люборацью" А.Свидницького, гумореоках С.Руданського, соціально-етнографічній прозі П.Куліша і І.Нечуя-Левицького, психологічних творах Панаса Мирного та І.Франка, подано, ясна річ, лаконічно, відповідно до вимог жанру, яскраві картини національного побуту, мальовничої природи тощо.

Алегоричні персонажі байок Глібова репрезентують представників різних верств саме українського суспільства. Вони виступають у характерних побутових і соціальних ситуаціях, зумовлених повсякденними перипетіями життя українців, виявляють своє, здебільшого селянське, ставлення до конфліктів, які з'являються повсякчас, до їхнього розв'язання, дають їм суто народну побутово-психологічну оцінку. ............