ТЕМА

МЕЛІОРАЦІЯ, ЯК УЧАСНИК ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО

КОМПЛЕКСУ

1.  ЗРОШУВАЛЬНІ МЕЛІОРАЦІЇ

В теперішній час спостерігається інтенсивний ріст населення, особливо в країнах, що розвиваються. Необхідність забезпечення населення Землі продуктами харчування заставляє розвивати інтенсивні способи тваринництва і вирощування сільськогосподарських культур. В цьому відношенні зрошення земель займає ведучу позицію.

Сільськогосподарські землі складають десяту частину суші, а з них тільки шоста частина зрошується. Проте з цієї площі в світі отримують від 40 до 50 % сільськогосподарської продукції.

Інтенсивний розвиток зрошення, як в нашій країні, так і за її кордоном все більше і більше стримується не відсутністю зручних для зрошення земель, а дефіцитом водних ресурсів. Тільки в розвинутих країнах водоспоживання на потреби сільського господарства перевищує 700 км3.

Основними районами проведення зрошувальних робіт є зони недостатнього і нестійкого зволоження.

В сучасних умовах зрошувальне землеробство у всіх країнах базується практично на регулюванні водного і живильного режимів, що здійснюється шляхом періодичної подачі води і внесення добрив. Регулювання кількості тепла і світла поки що знаходиться поза компетенцією людини. Можливо в майбутньому з’являться вдосконалені агромеліоративні системи, де надходження перерахованих компонентів буде проходити у відповідності з біотехнічними потребами рослин на різних етапах вегетативного періоду.

Багатовіковим практичним зрошенням встановлено, що врожаї на зрошувальних землях значно вищі і за якістю кращі ніж на не зрошених площах. Регулярне зрошення в Україні дає можливість отримати врожаї пшениці до 50...60, рису 65...75, цукрових буряків 500...700 центнерів з гектара і т.п. За наближеними розрахунками, вартість всіх сільськогосподарських продуктів, отриманих з 1 га зрошувальних земель приблизно в 4 рази вища, ніж з не зрошеного гектару.

Загальна кількість води, яку споживає рослина за вегетативний період, може виражатись деякою умовною залежністю

Т = УР eУ,

де Т – транспірація, або споживання, води даним видом рослин, м3/га;

УР – урожай даної культури, ц/га; eУ – коефіцієнт транспірації, м3/ц.

Коефіцієнт транспірації залежить від кліматичних умов, типу ґрунтів, урожайності і інших факторів; величина його для одних і тих же культур коливається в досить широких межах. Наприклад, для бавовни – 120...250, для пшениці – 40...180, для кукурудзи – 60...150, для цукрових буряків – 5...30 м3/ц. Необхідно відмітити, що збільшення потреби у воді дає підвищення врожаю до певної межі, після якої спостерігається зворотне явище.

Задоволення потреби рослин у воді відбувається за рахунок природних можливостей у вигляді атмосферних опадів і запасу води в грунті, а також штучним шляхом при застосуванні зрошення. Додаткову кількість води, яку необхідно подати на протязі вегетативного періоду, або так звану зрошувальну норму, можна знайти за рівнянням

М = Т – О - DП + В,

де О – атмосферні опади за вегетативний період; В – випаровування;

DП – запаси води в грунті, яка використовується рослинами.

Остання величина включає в себе такі складові

DП = ПН.Г. + ПК + ПК.В.,

де ПН.Г. – підживлення із нижче розташованих горизонтів за рахунок під земних вод; ПК – підживлення за рахунок капілярного руху води;

ПК.В. – поповнення води шляхом конденсації водяних парів.

Величина зрошувальної норми залежить від роду культур і природних умов. ............