МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИХ СТРУКТУР
У широкому розумінні організаційне моделювання визначається як впорядкованість і процес впорядкування організаційно-структурних характеристик для досягнення або поліпшення ефективності, результативності, адаптованості та стійкості організацій. З одного боку, предмет оргмоделювання — це система стійких характеристик організації (переважно апарату управління), її моделі. З іншого — у складній соціально-економічній системі важливим є і результат, і процес її моделювання.
На відміну від проблеми впорядкування умов здійснення окремих робіт (з допомогою раціоналізації затрат часу, документообігу, технічного забезпечення, збагачення та розширення робіт) щодо моделювання на «мікрорівні», більш широка проблема «мезо-» та «макромоделювання» постає до організації загалом та її підрозділів, яка охоплює проблеми диференціації й інтеграції, поділу праці, її контролю, координації тощо. Стосовно мезо — та макромоделювання суттєвими є дві постановки проблеми: перша — якими повинні бути характеристики організації, передусім її оргструктури, які б відповідали об'єктивним економічним, ринковим та іншим умовам; друга — якими мають бути характеристики організації, що визначають поведінку людей, відповідну до об'єктивних економічних, ринкових та інших законів.
Організаційна модель повинна охоплювати планування основних організаційних змінних, бути важливим засобом, за допомогою якого адміністратори пробують надати необхідне окреслення поведінці членів організації та впливу на них. До цих формальних змінних входять: структура організації (у вигляді оргсхем і посадових інструкцій); системи показників (системи обліку, інформаційні системи управління, математичні моделі оцінки та прогнозування результатів); практика компенсацій (оплату, просування по службі, грошові винагороди).
Отже, сучасні підходи до оргмоделювання передбачають: моделювання системи управління як завдання аналізу та синтезу структури з деяких первинних елементів; моделювання системи управління як задачі раціоналізації технології організаційних процесів, до яких належать процеси прийняття рішень, прогнозування, планування, мотивації, контролю, інформаційні процеси, процеси комунікацій, нововведень, оперативного управління та ін.; вивчення варіантів розв'язання проблеми удосконалення організацій, їх адаптації до змін у зовнішньому середовищі; шляхи розв'язання ситуаційного вибору характеристик організаційної системи управління.
В межах цих напрямів пропонується розроблення специфічного концептуального і методологічного апарату оргмоделювання та удосконалення організацій. Безперервний процес організаційного вивчення, свідомого планування та регулювання змін — це об'єктивна вимога, яка визначається динамікою оргсистем у їх найважливіших аспектах, що й призводить до створення спеціальних відділень організації управління та відділів організаційного моделювання чи проектування. Реальна побудова прогресивних та життєздатних структур управління можлива лише на основі системного аналізу, який об'єднує кількісні оцінки й організаційне моделювання з вдумливою роботою експертів і господарських керівників.
Оскільки організаційна структура управління є одночасно структурою цілей, і структурою функцій та органів, що забезпечують їх досягнення, то це означає орієнтацію у процесі оргмоделювання інноваційних систем на створення таких організаційних форм і структур управління, за яких вся сукупність функцій, завдань та зусиль забезпечувала б досягнення кінцевої мети. Отже організаційну модель інноваційної системи слід розглядати з позицій розв'язання наявних проблем і станів у зовнішньому середовищі, на мезо- та макрорівні.
В основу методології побудови інноваційних систем рекомендується покласти системний, синергетичний, синтелектуальний та гомеостатичний підходи [6,8]. ............
