МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ЧЕРНЕНКО ОКСАНА ГРИГОРІВНА

УДК 616.831 – 006.482 – 091.8

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕДУЛОБЛАСТОМ МОЗОЧКА

14.03.02 – патологічна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор Шамаєв Михайло Іванович, ДУ “Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України”, керівник відділу нейропатоморфології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Колесова Надія Арнольдівна, Інститут проблем патології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідуюча лабораторією структурного та метаболічного аналізу;

кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Мельник Микола Миколайович, Інститут онкології АМН України, керівник групи імуногістохімії та електронної мікроскопії патологоанатомічного відділу.

Захист відбудеться “ _20_ ” __березня__ 2008 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057,
м. Київ, проспект Перемоги, 34).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (03057,
м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий “ 14 ” _лютого_ 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Грабовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Медулобластома (МБ) – одна з найбільш злоякісних пухлин головного мозку, що переважно уражує дітей. В 1925 р., коли P. Baily та H. Cushing вперше описали це новоутворення, діагноз “медулобластома”, фактично, був вироком для хворих. З більше ніж 60 пацієнтів, яких спостерігав Кушинг, лише один пережив трирічний рубіж. “Лікування медулобластом задньої черепної ямки є найбільш похмурою сторінкою нейрохірургії”, – писав в 1954 р. D. Matson. За останні десятиріччя були розроблені спеціальні схеми променевої та хіміотерапії МБ, використання яких значно покращило результати лікування цих пухлин. Якщо в 60-ті роки пацієнти з МБ переважно гинули в перший рік-два після встановлення діагнозу, то наприкінці 90-х 55-60% хворих переживали 5-річний проміжок, і це особливо вражає, враховуючи що більшість з них – діти. На сьогоднішній день лікувальна тактика при МБ об’єднує хірургічне видалення пухлини, променеву та хіміотерапію. Опромінення головного та спинного мозку дозволяє знизити ризик метастазування, але з іншого боку призводить до віддалених побічних наслідків, таких як інтелектуальна та фізична недорозвиненість, ендокринні порушення, деформації хребта.

Різниця в темпах рецидивування у хворих з МБ, які отримали лікування за стандартною схемою, наводить на думку про біологічну гетерогенність цих новоутворень. Відомі випадки, коли деякі з хворих, яким не проводилось радикальної променевої терапії, жили довгі роки і навіть десятиріччя без виникнення метастазів. Але частіше буває так, що не зважаючи на призначення комбінованого лікування за сучасними схемами, проведення тотального краніоспінального опромінення та чисельних курсів хіміотерапії, як і раніше, основною причиною загибелі пацієнтів з МБ є розвиток імплантаційних метастазів в межах ЦНС та/чи продовжений ріст пухлини. ............