Зміст
1. Характеристика міжнародного права рабовласницької доби
2. Закони Ману та посольське право. Міжнародні договори рабовласницької доби
3. Закони та звичаї війни рабовласницької доби
4. Філософи стародавніх часів про міжнародне право
6. Органи зовнішніх відносин за часів феодальної доби
7. Правила ведення війни за часів феодальної доби
8. Міжнародно-правові теорії феодалізму
9. Розвиток науки міжнародного права в Росії
Список використаних джерел
1. Характеристика міжнародного права рабовласницької доби Як основні історичні етапи становлення і розвитку міжнародного права прийнято вважати:
рабовласницький період;
феодальний період;
буржуазний період;
перехідний період;
сучасний період.
Рабовласницький устрій - це перша в історії людства класова антагоністична суспільно - економічна формація; їй відповідало рабовласницьке міжнародне право. Єдиної системи міжнародного права ще не існувало, оскільки рабовласницьке суспільство не знало тих глибоких міжнародних зв'язків, широкого міжнародного співробітництва, на основі яких виникає необхідність в постійних правових формах міжнародного спілкування. Тому міжнародно-правові норми складалися і розвивалися, як правило, в окремих, відносно відокремлених територіально - політичних утвореннях (регіонах)
В епоху рабовласництва зароджуються деякі інститути міжнародного права: одні з них були притаманні усім регіонам, інші - окремим.
Рабовласницький період характерний тим, що:
кожна держава ставила себе в центр розвитку людства і в зв'язку з цим прагнула диктувати свої умови на міжнародній арені.
Це було яскраво виражено в діях Древнього Риму, Греції, Єгипту, Китаю, Індії, Персії та ін.;
раби розглядалися як товар і цілком виключалися зі сфери захисту міжнародного права;
єдиним і природним засобом вирішення міжнародних суперечок визнавалася війна;
егоїзм рабовласницької держави у силу нібито його винятковості доходив до повного заперечення міжнародного права.
Розвиток міжнародних відносин зумовлював необхідність формування міжнародних правил у сфері посольського права, права договорів, правил протоколу й етикету, правил стосовно ведення війни та ін.
Загалом, у рабовласницький період регіоналізм і локальний обсяг у розвитку міжнародного права обумовлені тим, що, хоча держави і були роз'єднані, кожна з них самостійно створювала (формулювала) різні правові інститути в галузі регулювання міжнародних відносин, що найчастіше були схожі з аналогічними інститутами інших держав. Давньогрецький інститут проксенів (заступництво іноземцям) мав аналог також і в Римському праві. У рабовласницький період великий вплив на розвиток міжнародного права зробило Римське право народів. Спочатку давньоримські юристи сформулювали правила, що регламентують правове положення завойованих Римом народів, у зв'язку з необхідністю введення деяких елементів самоврядування; потім воно було перетворене у Право народів. Одним із важливих інститутів цього права було преторське право, що регламентувало правове положення іноземців. Право народів мало такі інститути права, як право війни, право полону, право рабовласництва, право мирних договорів, посольське право, заборони шлюбів із чужоземцями та ін. ............
