Начала теорії терору: спроба концептуалізації
Вступ
Актуальність проблематики терору навряд чи вимагає обґрунтування. Досить увімкнути радіо, телевізор, відкрити газету або журнал, як терор у його жахливому різноманітті постає перед слухачем, глядачем, читачем. Терор як державна політика, як спосіб мислення і дії, як форма поведінки в суспільстві і, що дуже важливо, - ставлення до цього суспільства є обов'язковим атрибутом людського буття протягом всього розвитку людства.
Проблемі терору сьогодні присвячені сотні і тисячі публікацій (скажімо, системний аналіз цього явища, його окремих історичних аспектів і причин подають автори робіт [1-9, 12-17]. Пошукова система Google дає понад 700 тис. посилань на гасло "терор").
На думку ряду дослідників, різночитання при аналізі феномена і визначенні поняття "терор" виникають через відсутність ефективного методологічного апарату. Стверджується, що традиційна соціологія, пов'язана з іменами М.Вебера, Г.Зіммеля, В.Парето, Т.Парсонса, не може бути теоретичною базою для дослідження терору. Не можуть виступати в цій якості також "інтерпретуюча соціологія", біхевіоризм, функціоналізм. Вихід ми вбачаємо у перегляді основних тлумачень людської дії як такої, і в спробі розглядати первинність буття не в послідовності "уявлення- мотив - причина дії", а навпаки [6,с. 272]. Разом з тим, ми вважаємо, що традиційний підхід себе ще не вичерпав.
Досить вдала спроба теоретичного обґрунтування джерел терору представлена в роботах Брюса Хофмана [7]. Сутність і зміст сучасних проявів терору розглядається в роботах В.Шестакова [8]. Історія терору і класифікація терористичної практики в житті сучасного суспільства представлена в публікаціях Є.Кожушко, К. Жаринова, М. Требіна [9]. Важливий для формування методологічної платформи дослідження терору аспект виокремлюється в зв'язку з вивченням цього феномена в контексті глобалізаційних процесів [10].
Мета дослідження. На сьогодні не розроблені теоретичні основи для забезпечення вирішення завдань, пов'язаних з дослідженням терору як феномена соціального життя, відсутні і спроби створення цілісної теорії терору. Саме ця обставина стала мотивом для вибору головної мети даного дослідження. А задачами, послідовне вирішення яких приведе до її досягнення, повинні стати: виділення сутнісних характеристик феномена терору, визначення його змістовного аспекту на основі структуралістської моделі, уточнення деяких типологічних питань, формулювання визначень терору і началу операціонального аналізу в зв'язку з цим.
Ретроспектива явища терору
Використання масових форм страху і жаху, залякування окремих людей і цілих народів надійно утримували першість в арсеналі методів управління володарів давнини. Утримання в покорі завойованих міст-держав семітським царем Саргоном I (2340 - 2284 р. до н.е.) - творцем першої імперії в Малій Азії, вавілонським царем Хаммурапі (1728 -1686 р. до н.е.) і ассирійськими правителями, зокрема Ушшубаніпалом (близько 668 - 629 р. до н.е.), відомого переселенням цілих народів, залякуванням, жорстокістю і нещадністю у досягненні своїх цілей - звичайна практика державного управління того часу. Якщо серйозно поставитися до біблійних постулатів, які, без сумніву, мають підтвердження в реальній історії, то досить звернутися до Старого завіту, де викладена методика досягнення цілей в інтересах єврейського етносу з використанням терору - так званих "страт єгипетських". ............
