МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ РІВНЕНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра всесвітньої історії Shura19@yandex.ru Курсова робота на тему: Національна політика СРСР в роки перебудови
    Виконала:
    студентка -го курсу,
    групи , історико-
    соціологічного факультету
    
    Науковий керівник: РІВНЕ - 2004 ЗМІСТ Стор.
     Вступ.................................................................................................................... 3 1. Передумови перебудови........................................................................... 5 1.1. Початок перебудови: відсутність передумов для
    розвитку демократії....................................................................... 5
    1.2. Цілі і задачі перебудови .................................................................. 8 2. Перебудова та викликані нею зміни.................................................... 10 2.1. Реформа державного апарату в період перебудови..................... 10 2.2. Зміни в законодавстві ............................................................................ 15 2.3. Формування нової зовнішньополітичної доктрини СРСР....... 20 2.4. Соціально-економічна і політична ситуація в
    період перебудови................................................................................... 25 3. Наслідки перебудови................................................................................. 36 3.1. Завершення перебудови......................................................................... 36 3.2. Підсумки перебудови........................................................... 37 Висновки ................................................................................. 40 Література ................................................................................ 42
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
     Вступ
    У 1982 р. пішов з життя Л.І.Брежнєв, людина, яка уособлювала собою неосталінізм. Протягом п'ятнадцяти років, за винятком розстрілів і масових тортур, практично все лишалося, як було при Сталіні. За неповні два десятиліття в країні було відновлено й зміцнено командно-адміністративну систему управління всіма сторонами суспільного життя. Вона не передбачала ні в економіці, ні в культурі, ні, тим більше, в пресі ніяких дій, які не були би узгоджені з керівництвом. Ініціатива дозволялася лише в межах того, як краще виконати вказівки партії.
    Новий генеральний секретар, який прийшов після Л.І.Брежнєва, Ю. В. Андропов, прагнув "затягнути гайки" і, як багаторічний голова комітету держбезпеки, взявся не до демократизації життя, а до впорядкування насильства, яке мало покласти край розпаду соціалістичного суспільства. Серед заходів, до яких вдалося керівництво країни, були і дуже непопулярні, наприклад, було дано команду зупиняти людей на вулицях та в кінотеатрах за те, що вони в робочий час перебували не на роботі.
    Наступний генеральний секретар ЦК КПРС К.У. Черненко повернув країну назад, на рейки застою, до брежнєвських часів. Знову і партію, і пресу охопила апатія, а економіка й соціальна сфера продовжували втягуватися в повномасштабну кризу.
    Врешті в квітні 1985 р. до найвищої партійної влади в СРСР прийшов новий генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Квітневий пленум знаменував собою докорінний поворот в історії і компартії, і Радянського Союзу, і України, і української преси, і в цілому всього світу. На квітневому пленумі так звані реформаційні сили партії провели в генсеки свою кандидатуру першого секретаря Ставропольського обкому, реформатора, який вже мав певний авторитет за кордоном (ще як член політбюро ЦК КПРС, він побував в Англії і тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Тетчер дала йому дуже високу оцінку як гнучкому політичному і державному діячеві).
    В лютому-березні 1986 р. ............