Індія

Індія – світ у мініатюрі. Гірські ланцюги, рівнини, пустелі, плоско гір’я протягнулися на тисячі кілометрів – від засніжених Гімалаїв до тропічних областей. Співзвучно до природних, географічних зон виникли різноманітні культурні традиції. Жителі півночі, добре знайомі з зимовими холодами, використовують вовняний одяг та шкіряне взуття. Населення тропічних районів користується мінімумом одіянь з шовку та легких бавовняних тканин.

Суспільний лад Індії – община. На чолі стояли раджі – виборні вожді. Вони збирали дружини воїнів, котрі здійснювали походи та збирали данину. Поступово раджі перетворилися у спадкових приємників влади, а збірники податі – у чиновників. Таким чином створювалася класова держава.

Для Індії характерна кастова будова суспільства. Населення поділялося на чотири касти. Першу складали брахмани (жерці), другу- кшатрії (воїни), третю – селяни та купці, четверту – шудри (слуги). Були й люди позбавлені будь-яких прав, вони не входили в жодну касту, - недоторкані.

Індію вважають батьківщиною цифр, відомих нам, як арабські. Високою була і музична культура. Епічні твори "Магабгарата" та "Рамаяна" до теперішнього часу вражають своїми високими художніми якостями. Народ Індії створив неповторні і прекрасні взірці архітектури, прикладному мистецтві, ювелірництві і ткацтві. Майстри-ткачі передавали свою спеціальність з роду в рід, від покоління до покоління. В Індії з бавовни створювалися дивовижні тканини, котрі швидко розповсюдилися по всьому світові і стали дуже популярними та дорогими. Способи оздоблення та фарбування тканин трималися ткачами у таємниці.

Скульптури, розписи зберегли уявлення народів про красу: чоловіки – статні, з тонкими таліями; жінки теж витончені, з тонкими таліями, але з широкими стегнами і розвиненими формами. Обличчя у тих та других видовжені, з правильними рисами, мигдалеподібними очима, дугоподібними бровами. Чоловіки зображалися мужніми, а жінки – ніжними і прекрасними.

З точки зору індуїзму чуттєві бажання не вважаються "нечистими". Більш того, вони розглядаються як релігійний обов’язок. В жіночому тілі заключна божественна сутність. Вона повинна пробуджувати бажання – ось чому ідеалом вважається жінка з розвиненими формами стегон і грудей і тонкою талією. Подібне відношення до тіла, як джерела божественного, дозволяє не приховувати його.

У сільських місцевостях південної Індії можна і сьогодні зустріти на вулиці, у магазині, в автобусі оголену до поясу жінку, яка поводиться абсолютно природньо.

Зараз на території Індії проживає не один десяток багатомільйонних народів (маратхі, бенгальці, гуджаратці), багато мало чисельних народів (біли, нага), і в кожного з них свій національний характер, своє світосприйняття і спосіб життя. Але якими різними б не були форми костюмів різних областей Індії, в основі їх лежить любов до яскравості, контрастності та декоративності. Феномен індійського костюму – у безперервності культурної традиції, що бере свій початок з ІІІ тисячоліття до нової ери, коли зародилася одна з найдавніших цивілізацій планети – індійська. З тих пір протягом тисячоліть, творчо переробляючи нові ідеї і образи, в основі своїй костюм залишається майже незмінним.

При всій різноманітності у індійському костюмі легко розрізнити два основних типи: одяг зшитий та незшитий.

Багато численні письмові джерела(наприклад, епічні поеми "Рамаяна" та "Магабгарата") розповідають, що на самому початку нової ери в Індії носили незшитий одяг(найархаїчніша форма костюму): і чоловіки, і жінки драпірували навколо тіла довгу смугу тканини, а зверху накидали покривало. ............