Зміст
Вступ
1. Розчини як лікарська форма, їх класифікація і біофармацевтична оцінка
1.1 Визначення рідких лікарських форм
1.2 Класифікація рідких лікарських форм
1.3 Біофармацевтична оцінка розчинів
2. Характеристика розчинників, що використовуються в приготуванні рідких лікарських форм
2.1 Поняття рочинності
2.2 Вимоги до розчинників
2.3 Етанол, спирт етиловий (Spiritus aethylicus, spiritus vini)
2.4 Хлороформ (Chioroformium)
2.5 Ефір медичний (Aether médicinales)
2.6 Гліцерин (Glycerinum)
2.7 Жирні олії (Olea pinguia)
2.8 Масло вазелінове (Oleum vaselini, paraffinum liquidum)
2.9 Димексид (Dimexidum)
2.10 Способи позначення концентрації
3. Розрахунки по розведенню етилового спирту
3.1 Явище контракції
3.2 Застосовувані концентрації спирта
3.3 Розрахунок концентрації спирта
4. Технологія виготовлення неводних розчинів
4.1 Готування розчинів на летких розчинниках.
4.2 Готування розчинів на нелетких розчинниках
4.3 Готування розчинів на комбінованих розчинниках
5. Практична частина
Список використаної літератури
Вступ Крім водних розчинів, у технології лікарських засобів широко використовуються спиртові, гліцеринові, масляні, силіконові й інші неводні розчини. Неводні розчини являють собою гомогенні дисперсні системи, структурними одиницями в який є іони і молекули. Для готування таких розчинів використовуються неводні розчинники, що обумовлено головним чином тим, що багато лікарських речовин не розчиняються у воді. У більшості випадків неводні розчини використовують для зовнішнього застосування (наприклад, для змазування слизуватих оболонок, шкірних покривів, примочок, інгаляцій, полоскань, промивань, крапля для носа і вуха, утирань). Значно рідше вони застосовуються усередину.
Так само, як і до водних, до них пред'являються визначені вимоги. Неводні розчини повинні відповідати медичному призначенню для досягнення необхідного лікувального ефекту, не містити механічних включень, бути стабільними при збереженні. До складу цієї групи розчинів входять різні лікарські речовини, однак в основному це антисептики, місцеві анестетики, протимікозні, антибактеріальні, протизапальні і болезаспокійливі засоби.
З технологічної точки зору неводні розчинники поділяють на дві групи: леткі розчинники (спирт етиловий, хлороформ, ефір, бензин, скипидар, і ін) і нелеткі розчинники (жирні олії, рідкий парафін, гліцерин, димексид, поліетиленоксиди, есилони й ін.). Крім цього, у даний час застосовують також комбіновані розчинники (етанол із гліцерином, гліцерин з димексидом, водою й ін). Перевагами їх є можливість сполучення в одній лікарській формі декількох діючих речовин з різною розчинністю, використання неводних розчинників одночасно як лікувальні засоби.
Неводні розчини прості у виготовленні, різноманітні по способах призначення, більш стабільні при збереженні, чим водні. Якість неводних розчинів і вибір технологічних прийомів їхнього виготовлення залежать головним чином від фізико-хімічних властивостей розчинників. Неводні розчинники відрізняються друг від друга хімічною структурою, наявністю і кількістю функціональних груп, діелектричною проникністю, різною розчинюючою здатністю стосовно лікарських речовин і, як наслідок, різною стабільністю, ступенем хімічної і фармакологічної індиферентності.
Незважаючи на настільки велику розмаїтість, усі вони відповідають вимогам, пропонованим до розчинників лікарських препаратів. ............
