Ііншомовное походженне слів. Реферат виконала студентка *** гр.ФМЄ Міністерство освіти та науки України Одеський державний економічний університет Одеса ОДЕУ 2003 Зв'язок української та російської мови
    А сучасна російська літературна мова продовжує ніколи не переривану традицію літературної мови Київської, удільної і Московської Русі, тобто мови церковнослов'янської.
    Ось чому мова творів давньоруської писемності здається більше подібною до російської, ніж до української: їх зближують старослов'янські (давньоболгарські) елементи. Відчуття близькості посилюється й через те, що давньоруські тексти здебільшого читають, озвучуючи букви по-російському, тобто так, як у сучасній російській мові, хоча існує більше підстав озвучуючи їх по-українському.
    Дещо спрощуючи проблему, можна констатувати, що сучасна літературна мова українців генетично пов'язана з розмовною, живою, народною мовою київської Русі, а літературна мова росіян - з писемною мовою Київської Русі, тобто перенесеною з Болгарії і "давньорусифікованою" (українізованою) в Києві церковнослов'янською мовою.
    За підрахунками академіків близько половини елементів сучасної російської літературної мови - за походженням книжнослов'янські, генетично пов'язані з південнослов'янською давньоболгарською мовою. Елементи східнослов'янські складають її другу половину. Важко сказати чого більше в цій східнослов'янській половині сучасної російської літературної мови - українсько-білоруського чи власне російського, в усякому випадку дуже багато спільного східнослов'янського.
    Як бачимо, російська літературна мова дає більше підстав вважати її за "гібридну", "штучну", однак такими епітетами чомусь (зрештою, відомо чому) наділяється українська мова. А взагалі, називати мови "гібридними", "неприродними", "головними", "другосортними" і т. п. Можуть хіба що вчені, котрі примішують до науки політику і котрі в храмі науки є не жерцями, а торжниками, що продаж і купівлю творять. Сучасні гіпотези про походження української мови
    Останніми роками в Україні з'являються публікації, автори яких коренів української мови дошукують в індоєвропейській прамові. Поновлюються в обігу дослідження учених минулого століття (Е.Классен, А.Чертков, М.Красуський та ін.), за якими українська - одна з найстаріших державних етносів. Поглиблюється вивчення спорідненості української мови з санскритом - літературною мовою індійських аріїв, котрі декілька тисяч років проживали в північному Причорномор'ї.
    Дослідниками доведено, що найдавніший шар "Рігведи" (близько 4500-2500 р.р. до н. е.) -книги давньоіндійських священних гімнів, пов'язаний з територією на північ від Чорного моря. Дев'ять слів іншомовного походження
    Сучасне суспільство не може існувати без мови - найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова - наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.
    Правильність мови - це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.
    Культура мови якнайщільніше пов'язана з дотриманням літературних норм слововживання - з семантично1 точним і стилістично доречним вибором слова, з граматично й стилістично правильною сполучністю слів.До порушення норм слововживання може призвести змішування близьких за формою і сферою вживання, проте різних за творенням і змістом слів(паронімів: дільниця - ділянка; громадський - громадянський), уживання в певній мовній ситуації слів чи словосполучень іншого функціонального стилю, нерозуміння буквального значення рідковживаних чи застарілих слів, неправильне вживання запозичень, порушення норм сполучності тощо. ............