У скарбниці світової літератури зібрано багато шедеврів, змальовано найвідоміші образи, створено чимало історій. Вічне питання, яке хвилювало людство весь час, ставало їх темою. Однією із таких тем є кохання. Ця тема мала свої відголоски майже у кожному художньому творі, який був написаний письменниками різних країн. Своєрідним носієм теми кохання виступає у багатьох художніх творах образ вічного героя-коханця, найвідомішого підкорювача жіночих сердець, це ім’я вже давно стало прозивним – Дон Жуан. Як виник цей образ, як зародилась ідея про його створення? Відповідь знаходимо у минулому. Перші згадки про Дон Жуана знаходимо у ХІV столітті. Існував реальний історичний образ іменем Дон Хуан Теноріо. Він був вельможею при дворі кастильського короля Педро Жорстокого. Також Дон Хуан згадується у хроніках та у списку лицарів ордена Підв’язки. Згідно з легендою Дон Хуан безкарно вдавався до розпусти протягом довгого часу і вбив одного разу командора ордена, який захищав честь своєї дочки. Тоді черниці - францисканки заманили Дон Хуана у монастирський сад і вбили його, поширивши чутки, що Дог Хуан був скинутий у пекло.
Дон Жуан, тема якого "хутко 300 літ мучить людей", - ім’я іспанське. Форма дон походить з латинської dominus – пан, господар і початково належала тільки королеві Іспанії. Тепер це просто ввічливе звертання, що поєднується виключно з ім’ям, не долучаючись до прізвища.
А ім’я Дон Жуан – то іспанське juan, що звучить Хуан: літера j в іспанській мові завжди вимовляється як х. Звучання Жуан, нині всесвітньо відоме і всесвітньо вживане, народилось, можна сказати, через помилки. Воно з’явилось тому, що у французькій мові літера j завжди передає звук ж і Мольєр, використавши сюжет про Дон Жуана в своїй комедії "Дон Жуан, або Камінний гість", прочитав іспанське juan як Жуан, а не Хуан. Щоправда, французький jоuan, тобто Жуан, прийнято вважати не тільки іспанським за походженням ім’ям, а також і варіантом вже власно французького jean, тобто Жан. Однак ці імена – і французький Жан ( до речі, самого Мольєра теж звали Жаном), і іспанське Хуан, і італійське Джованні, як і українське Іван, польське Ян тощо - є різномовними реалізаціями єдиного джерела – давньоєвропейського Yochanan, а форма juan серед них належить саме іспанській мові.
На думку вчених, Дон Жуан – персонаж багатьох творів літератури, мистецтва; образ порушника моральних і релігійних норм, шукача чуттєвих насолод, створений за середньовічними іспанськими легендами – спокусник, ловелас.
До образу Дон Жуана зверталось багато письменників і поетів. Це засвідчують твори митців різних країн: О.К. Толстой " Дон Жуан" (1859) – драматична поема, Тірсо де Моліно (1630), О. Блок "Кроки командора" (1920), Леся Українка (1912), С. Альошин (1962).
Образ молодого розпусника по-різному інтерпретується у світовій літературі. Тірсо де Моліно у творі "Севільський ошуканець" створив перший чіткий і переконливий образ молодого розпусника Гуана Теноріо. Пізніше цей образ використали письменники різних країн: в Англії – Джордж Гордон Байрон і Джордж Бернард Шоу, у Франції – Жан Батіст Мольер і П’ер Корнель, в Іспанії –Госе Сорілло і Мораль, у Німеччині – Ернест Гофман, в Італії – Карло Гальдоні, у Росії – Олександр Пушкін і в Україні – Леся Українка. Всього існує близько 300 варіантів інтерпретації образу Дон Жуана.
Як ми бачимо, Дон Жуан – створений середньовічною легендою образ лицаря – сластолюбця. ............
