План Вступ. І. Образи і символи смерті в культурі.................................... с. 8-23 §1. Культуротворчість смерті за концепцією Є.Морена......с. 8-14 §2. Образи смерті в західній культурі..............................с. 14-18 §3. Східна культура і смерть..........................................с. 18-21 ІІ. Історична варіативність підходів до смерті за Ф.Ар'єсом........с. 22-42 §1. "Смерть приручена".................................................с. 23-27 §2. "Смерть своя"..........................................................с. 28-31
    §3. "Смерть далека і близька".........................................с. 31-35
    §4. "Смерть твоя".........................................................с. 36-38
    §5. "Смерть перевернута"...............................................с. 38-42 ІІІ. Некрофільність сучасної культури......................................с. 43-48 Висновки. Використана література. Кошмар смерті завжди переслідував людей. Він породжував різноманітні уявлення про трагізм життя. "Смерть не має образу, - говорить байронівський Люцифер, - та все, що носить вигляд земних істот, поглине"(2;396). У деяких це слово викликає жах, тривогу, а у деяких радість, насолоду. Істота, що живе, знає тільки життя. І дві його таємниці - початок і кінець, народження і смерть - є головними для формування людського світобачення, цілісних фієнтирів , розуміння себе і собі подібних. На противагу народженню смерть - таємниця, оповита сумом і мороком. Саме вона, незбагненна і необхідна, змушувала людину замислюватися так глибоко, як жодна проблема чи турбота повсякденного життя. Смерть спонукає до питання "Що таке життя?". В багатьох аспектах життя визначається смертю. Мета моєї роботи - дослідження проблеми смерті та її культурологічного значення, а також вирішення таких життєво важливих питань: "Що таке смерть для людини?", "Як в різні епохи смерть сприймалася людьми?". Немає більш важкої для дослідження і більш важливої для роздумів проблеми, ніж проблема смерті не в будь-якому з її власних або спеціальних аспектів, а в її загальнолюдському, світовому смислі. Для вирішення цієї прблеми я поставила перед собою наступні завдання : - як сприймалася смерть в різних типах культури; - визначити, в чому полягає креативність смерті, застосувавши концепцію А.Морена; - розглянути історичну еволюцію поглядів на смерть; - що таке некрофільство і, зокрема, некрофільність сучасної культури;
    Рано чи пізно кожен з нас починає роздумувати про смерть, щоб вирішити для себе не що є смерть взагалі, яку він так чи інакше спостерігає, про яку читав і чув, смерть інших, а його особиста смерть. Це зовсім не одне й теж: чужа смерть, за якою можна спостерігати, яка має відношення до фізичного світу, і смерть особиста, яку спостерігати не можна, і про яку можливо тільки роздумувати, в яку можна не вірити, яку можна боятися, від якої можна до певного часу відмахнутися. Проблема смерті, взята в своєму етичному ключі, є багатоплановою. Одне з визначень смерті може полягати в тому, що вона є кінець життя, є заперечення його як вищої цінності. А оскільки смерть - є цінність того ж рангу, тому що, як і життя, вона несе в собі деякий фундаментальний смисл, який задає масштаб, істинних цінностей. Життя як найвища цінність є свого роду еквівалент інших вищих цінностей - свободи, любові, честі, і тому воно володіє здібністю заповнювати їх існування, їх дійсне соціальне буття, обмінюючи себе на них. А смерті є формою такого обміну. Мова йде про смерть конкретної особистості, яка здійснює свій вибір, надаючи перевагу смерті над життям. ............