Введение к работе
Поступальний рух лінгвістичної думки на сучасному етапі свого розвитку характеризується суттєвими зрушеннями у предметній сфері та в методологічних принципах своїх досліджень. Одним із кардинальних процесів, які відбуваються в мовознавстві, є перехід від структуралізму до функціоналізму, що відбиває послідовну зміну наукової парадигми. Розглядаючи мову як поліфункціональну знакову систему, ця парадигма вирізняється підвищеним інтересом до її вивчення в нерозривній єдності когнітивної та комунікативної функцій.
Інтегральною рисою когнітивно-комунікативної парадигми є те, що вона постулює холістичний розгляд мови та її одиниць у контексті мисленнєво-мовленнєвої діяльності (Н.Д. Арутюнова, О.П. Воробйова, С.А. Жаботинська, В.І. Карасик, І.М. Колегаєва, О.С. Кубрякова, О.І. Морозова, М.В. Нікітін, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, Д. Блейкмор, M. Култхард, П. Денлер, Р.С. Джекендофф, Р. Ленекер, Дж.Л. Мей). Це стосується й синтаксичного рівня мовної системи та його центральної одиниці – речення.
Проте існує ціла низка синтаксичних конструкцій аналітичного і синтетичного порядку, які все ще розглядаються крізь призму структуралістських уявлень на свою природу та функції. Їхнє перебування на периферії граматичної науки не можна вважати виправданим хоча б тому, що людина у своїй вербальній діяльності активно використовує речення, побудовані за алгоритмом парцеляції, контамінації, редукції, еліпсису. Останній як найбільш усталений спосіб скорочення реченнєвої матерії за рахунок невербалізованої референції, дав поштовх до розвитку спеціального напряму – "синтаксичної еліпсології" (О.Л.Факторович). Будучи втіленням структурної неповноти, еліпс/ис (, ellipsis, gapping, deletion) якраз і є основним епістемічним атрактором цієї праці.
Проблема невербалізованої референції в синтаксисі все ще залишається далекою від свого вирішення. Звернення до теоретичного доробку когнітивно-дискурсивної лінгвістики відкриває нові можливості в інтерпретації феномену “еліпсис” як процесу і як результату взаємодії експліцитних та імпліцитних смислів. Необхідність системного дослідження номінативного і комунікативного аспектів еліптичного речення (ЕР) з урахуванням новітніх надбань мовознавства уможливлює його розгляд у тріаді “форма – зміст – функція” у вимірах "граматики кодування" і "граматики декодування" (О. Єсперсен). Такий підхід пов’язаний із описом механізмів і закономірностей породження ЕР у різних сферах вербального спілкування.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю здійснення комплексного аналізу явища синтаксичної еліпсації в когнітивно-комунікативній системі координат. У зв’язку з цим виникає низка питань, які потребують свого вивчення з урахуванням сучасного стану лінгвістичної думки. По-перше, незважаючи на певні успіхи мовознавства в описі структурно-семантичної специфіки еліпсису, наукових праць, присвячених опису його видів і типів на матеріалі англійської мови, немає. По-друге, хоч на механізм продукування еліптичного речення звертало увагу чимало лінгвістів, його когнітивно-комунікативні витоки ще не були предметом спеціального аналізу. По-третє, особливий вузол проблематики складають комунікативні засади продукування еліптичних конструкцій.
Мета роботи – комплексний опис когнітивно-комунікативного потенціалу еліптичного речення сучасної англійської мови. ............
