Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра регіонального управління Контрольна робота

з дисципліни

"Організація вантажних робіт"

Виконала:

студентка ІV-го курсу

групи ОПУАТ-41

Пецькова

Перевірив:

Швець М.Д.

Рівне 2010

Вступ

Автомобільний транспорт є однією із важливих галузей народного господарства, забезпечує нормальне виробництво і оборот продукції промисловості і сільського господарства, потреби капітального будівництва, задовольняє потреби населення в перевезеннях.

Велику роль відіграють також навантажувально-розвантажувальні засоби, призначення яких полягає у полегшенні процесів навантаження, перевезення, розвантаження та зберігання вантажів, різних за своїми властивостями. Насиченість виробництва засобами механізації трудомістких і важких робіт, рівень механізації технологічного процесу визначають собою ступінь вдосконалення технологічного процесу.

Правильний вибір підйомно-транспортного обладнання є вирішальним фактором нормальної роботи і високої продуктивності виробництва. Сучасні високопродуктивні вантажопідйомні і транспортуючі машини, які працюють з великими швидкостями і володіють високою вантажопідйомністю, є результатом поступового розвитку цих машин протягом великого проміжку часу.

Механізація навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт в будівництві розвивається шляхом збільшення маси спеціалізованих транспортних засобів для перевезення порошкоподібних і сипких вантажів.

1. Характеристика вантажу (глини)

На процес транспортування і складської переробки впливають характерні властивості будівельних матеріалів: розмір частинок, щільність, об'ємна маса, коефіцієнт внутрішнього тертя, кут природного укосу, вологість, рухливість, абразивність тощо.

1.1 Характеристика глини

Глини, осадові гірські породи, що складаються в основному з глинистих мінералів і мають властивість пластичності. Під пластичністю розуміється здатність глини утворювати з водою тісто, що приймає під тиском будь-яку форму, зберігаючи її і після висихання. Після випалу глини здобувають міцність каменю. Головними хімічними компонентами глини є Si2О (30-70%), Al2O3 (10-40%) і H2O (5-10%). У невеликих кількостях присутні Ti2О, Fe2O3, Fe, Mn, Mg, Ca, K2O, Na2O. У складі глини головну роль грають каолініт, , гідрослюди, іноді сапоніт. Крім того, звичайно присутні домішки, представлені уламками різних мінералів або гірських порід, рослинними або тваринами залишками, новоствореними мінералами (карбонатами, гіпсом, окислами заліза й ін.). При великому вмісті домішок виходять власне глини до інших осадових порід - глинистим піскам, мергелям і ін. По перевазі того або іншого глинистого мінералу виділяють наступні мінеральні типи глин: каолінітові, монтмориллонітові, гідрослюдисті й ін.

У глині переважають частки менше 0,01 мм. При збільшенні кількості більш великих піщанистих часток глини поступово переходять у піски.

Глинисті мінерали, група водних силікатів, що складають основну масу глин і визначають їх фізико-хімічні, механічні й ін. властивості. Є продуктом вивітрювання переважно алюмосилікатів і силікатів магматичних і метаморфічних гірських порід на денній поверхні. ............