Поняття літературної мови

Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

- у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

- у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності.

За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній сферах, мова освіти, науки, мистецтва, засобів масової інформації.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Він першим використав народно-розмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка. Саме він уперше «своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної та словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови… У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно-розмовні форми народної мови». Традиції Шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І.Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М.Коцюбинський та інші письменники.

Жодне суспільство, на якому б рівні воно не перебувало, не може існувати без мови. Оскільки мова – явище суспільне, вона виконує цілу низку функцій, життєво важливих як для самого суспільства, так і для самої мови.

Критерії класифікації документів

Основною класифікаційною ознакою конкретного документа є його зміст, зокрема, відношення зафіксованої в ньому інформації до особи, структури, предмета або до напрямку діяльності укладача чи адресата. Відповідно до цього і згідно з унормованими вимогами (див. попередній розділ) за ознаками класифікації та групами вирізняють такі види документів:

Ознаки класифікації Групи За найменуванням (назвою)1

Автобіографія, акт, довідка,

доручення, заява, інструкція, лист, протокол та ін.

За змістом і спеціалізацією

Загальні;

з адміністративних питань;

з питань планування оперативної

діяльності;

із питань підготовки та розподілу кадрів;

спеціалізовані: з фінансово-розрахункових

і комерційних питань, бухгалтерського

обліку, постачально-збутові, зовнішньоторговельної

та кредитної діяльності та ін.

за призначенням

Щодо особового складу: організаційно-розпорядчі, кадрово-контрактні;

довідково-інформаційні; господарсько-договірні;

обліково-фінансові, господарсько-претензійні, зовнішньоекономічні

За походженням

Службові (офіційні) – укладаються працівниками, які офіційно уповноважені від імені установи, закладу

це робити, для вирішення службових питань

Особисті (приватні) – укладаються будь-якою особою для вирішення індивідуальних питань

За місцем укладання

Внутрішні, що мають чинність у межах установи, закладу, де їх укладено

Зовнішні, що є чинником або результатом спілкування з іншими підприємствами, організаціями, особами

За напрямом (і прямуванням)

Вхідні, що надходять до закладу, підприємства, фірми

Вихідні, що адресовані за межі установи, організації

За способом виготовлення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації й регламентації Стандартні, типові – укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суворо регламентованій послідовності (паспорт, свідоцтво, атестат, диплом, військовий квиток тощо)

Ці документи мають відповідну позначку вгорі праворуч, а користування ними попередньо обумовлюється угодою, розпискою тощо про міру відповідальності в разі розголошення їхнього змісту.

У свою чергу, документи поділяються за призначенням та за найменуванням. ............