Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу Мова сучасного прозаїка. За романом О.Забужко "Польові дослідження українського сексу". Спочатку невеличка передмова щодо обраного мною об`єкту дослідження. Розмірковуючи над твором, який би мені хотілося взяти за об`єкт для написання цього есею, я чомусь дуже захотіла перечитати якийсь зі своїх улюблених творів малої прози пані Оксани Забужко, але, на мій превеликий жаль, година пошуків в інтернеті не дала нічого, а оскільки всі мої паперові книжки залишились за п`ятсот кілометрів від мене, мені залишилось тільки одне, а саме почати читати цей досить одіозний та скандальний роман. І можна напевно сказати, що він не зрадив моїх сподівань. Отже, щодо мови цього роману. Перше, що ми помічаємо, починаючи читати (доречі, не тільки цей роман, а й більшість інших речей О.Забужко) - це велика кількість довгих, складних речень, з багатьма ускладненнями та знаками пунктуації. Деякі речення можуть "розповзатись" на цілу сторінку і навіть більше. Це допомагає створювати дещо "сповідальну" атмосферу - ми нібито читаємо думки головної героїні, в них немає чіткого порядку, визначеності, - просто потік свідомості - і в цьому є свій смак. Але все ж таки деколи такий стиль викладу дещо заважає проникнути в смисл твору, продертися крізь нагромадження метафор, епітетів тощо до головного. Якщо говорити про лексику, то можна зауважити досить багато особливостей. По-перше, це наявність в тексті вульгаризмів, таких як, наприклад: довбаний, ні фіга, хрєновіше, на хера, блядська, придурок, мудак, паскудна, підйобувати, суки, хрін з ним, падли а також вигуки на кшталт бляха, блін, йолки-палки, ну блін ваще тощо. Ці слова вживаються, на мою думку, по-перше для передачі душевного стану героїні, особливостей її стосунків, а по-друге, для того, щоб наблизити мову тексту до життєвих реалій, де не всі і не завжди спілкуються суто літературною "книжною" мовою. Також налічується багато жаргонізмів та просторічних слів та словосполучень: сачконути, трахнути, приблатньонним, матом засандалити, блатне бабисько, мордобійний, фраєр, дезик, забембаний, кайфувала, кльовий, чувіха, чувак, ментарня, корєш, баба, замахатись, зечка-блатнячка та інші. Вони вживаються з тїєю ж метою, що й вульгаризми. Ще одною особливістю мови роману є своєрідне поєднання цілих фраз у одне слово за допомогою дефісів, або просто створення складних слів - можна сказати, авторських неологізмів: казна-якій-з-ряду-йому-же-несть-кінця, сякого-не-якого, діорівські-сен-лоранівські, болісно-жаждиво, розпити-лащiння-сюсю-пусю-ну-скажи-менi-жебонiння, промінно-заворожене, тонюня-провисла, грубувато-хлоп'яцьким, мiнливо-ряхтючий, смолисто-тягучiше, нiжно-золотавого, боляче-вiдчужений, як-же-ж-менi-жити-далi, фрашками-придабашками, любовно-чуло, таємничо-мерехку, всьорбування-цмакання, пожованi-пом'ятi, зойкаюче-стогнуче, обдемкувато-бридливому. За допомогою таких слів дуже гарно передаються відтінки почуттів, півтони настрою, вони відтворюють для нас якісь нові, не шаблонні поняття та образи. Іншомовні запозичені слова ми також можемо зустріти: джус, гай (в значенні хлопець), дєвочка, муж, глупа, побєдітєльніцей, дрінк, братік, саберб, по верьовочкє, мужчина; деякі поняття для передання колориту авторка не перекладає з англійської мови, наприклад: broken relationship, straight after the divorce, fear of intimacy, suicidal moods, stud woman. ............