Зміст

Вступ

1. Основні напрями підвищення ефективності сільськогосподарської продукції

2. Регулювання якості і безпеки сільськогосподарської продукції

3. Використання ефективного сільськогосподарського маркетингу

4. Розробка інституційної і сільськогосподарської політики

5. Удосконалення інвестиційного процесу

Висновки

Список використаних джерел

В даний час проблема підвищення конкурентоспроможності національної економіки не лише широко обговорюється в науковій літературі, але і виступає найважливішим практичним завданням, що стоїть перед державними органами України. Проте в даний час в науковому середовищі відсутня єдність поглядів по проблемах: якими чинниками визначається рівень і динаміка підвищення конкурентоспроможності і якими найбільш ефективними способами можна досягти поставлених цілей, маючи зважаючи на специфічні особливості даної національної економіки.

Агропромисловий комплекс є одним із стратегічних елементів економіки будь-якої держави. Від рівня його розвитку залежить якість і кількість забезпеченості населення продовольчими товарами. Стратегічна важливість галузей агропромислового комплексу пояснюється ще і тим, що від їх стану залежить продовольча безпека держави.

Для України розвиток агропромислового комплексу має першочергове значення в цілях забезпечення економічного зростання, зайнятості населення, зниження рівня бідності в країні. Серед галузей агропромислового комплексу в Україні найбільш розвинені сільське господарство, харчова і перероблююча промисловість, які органічно зв'язані один з одним.

Сільське господарство України має велике значення для країни. Сільськогосподарський сектор має великий потенціал для розвитку, особливо в області підвищення врожайності культур і продуктивності тваринництва. Проте, даний потенціал може бути використаний лише за умови вирішення ряду проблем, включаючи питання адекватного доступу до ринків, ноу-хау і адекватного розміру кредитів.

Для реалізації цього потенціалу необхідно удосконалити державну аграрну, фінансову, кредитну і податкову політику, організаційно-економічний механізм державної підтримки розвитку аграрного сектора, освіти і науки; підвищити ефективність і конкурентоспроможність аграрного виробництва з переведенням його на інноваційну модель розвитку в результаті техніко-технологічного переоснащення; розвивати вітчизняний науково-технічний і виробничий потенціал, підвищити ефективність його використання; створювати належні умови для відродження галузі тваринництва, забезпечення виробництва конкурентоспроможної тваринницької продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Також необхідні заходи щодо поліпшення якості і підвищення безпеки сільськогосподарської продукції, поліпшення доступу до інформації, гармонізації стандартів. Серед цих напрямків можна виділити чотири першочергові заходи:

1. Регулювання якості і безпеки сільськогосподарської продукції;

2. Ефективний сільськогосподарський маркетинг;

3. Розробка інституційної і сільськогосподарської політики;

4. Удосконалення інвестиційного процесу.