Зміст
1. Розкриття теми №21: «Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій»
1.1 Поняття надзвичайної екологічної ситуації
1.2 Законодавство України про надзвичайні екологічні ситуації
1.3 Державне регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайною екологічною ситуацією
1.4 Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації
1.5 Список використаних джерел
2. Рішення задачі № 24
1. Розкриття теми №21: «Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій»
1.1 Поняття надзвичайної екологічної ситуації
Фахівці зазначають, що збитки від надзвичайних ситуацій мають тенденцію до зростання. У минулому вони складали 5% валового національного продукту, зараз збитки зросли до 9% у середньому у світі.
В Україні, наприклад, зараз витрачається 1,5-1,6 млрд. гривень щорічно на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зону надзвичайних екологічних ситуацій»: надзвичайна екологічна ситуація (далі НЕС) – надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. До таких змін належать втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та проведення господарської діяльності в цих умовах.
Зона надзвичайної екологічної ситуації — окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація. Правовий режим зазначеної зони – це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується на попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.
Відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р.1, залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій - державний, регіональний, місцевий або об'єктовий.
Для визначення конкретного рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:
1) територіальне поширення й обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
2) кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації;
3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків.
Надзвичайною ситуацією державного рівня визнається ситуація:
1) яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;
2) яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як один відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація державного рівня за територіальним поширенням);
3) яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі - особи, життю або здоров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. ............
