КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Кафедра філософії гуманітарних наук Р е ф е р а т на тему: "Проблема людини
    у філософії А. Камю" пошукувача юридичного факультету Вінярської Олени Романівни Київ, 2000 р. Зміст Вступ Глава 1. Життя та творчість Альбера Камю ................... Глава 2. Проблема людини у філософії Альбера Камю ..... 1. Основне питання філософії за А. Камю ..................... 2. Бунтівна людина ................................................. Висновки .............................................................. Література ............................................................ 3 4 6 7 11 17 21 Вступ
    
    Однією з провідних течій суспільної думки ХХ століття є екзистенціальна філософія. Це філософія існування, що звертається до людини, її проблематики і на перший план висуває ідею унікальності людського буття. Еекзистенціальна філософія зосередилась навколо проблем людини та її місця в світі, а також наколо проблеми духовної витримки людини, що потрапила в потік подій і втратила контроль.
    Екзистенціалізм виник напередодні першої світової війни в Росії (Л. Шестов, М. О. Бердяєв), після першої світової війни в Німеччині (М. Хайдеггер, К. Ясперс, М. Бубур), під час другої світової війни екзистенціалізм перейшов у Францію (Ж.-П. Сартр, А. Камю та Г. Марсель).
    В екзистенціальній філософії в залежності від відношення до "трансцендентного" розрізняють два основних напрямки екзистенціалізму: релігійний (Г. Марсель, К. Ясперс) та атеїстичний (Ж.-П. Сартр, А. Камю).
    Представники релігійного напрямку визначають екзистенціалізм як філософію буття людини, яка виходить за межі людини. З точки зору представників атеїстичного напрямку трансценденція є "ніщо", яке виступає як найглибша таємниця екзистенції.1
    В даній роботі ми розглянемо проблему людини у філософії Альбера Камю.
     Глава 1. Життя та творчість Альбера Камю Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мандові, в колонії Франції - Алжирі - в сім'ї людей, що давно покинули батьківщину. Він був другим сином Люс'єна Камю, нащадка бордоських селян, які в середені ХІХ ст. заселили північ Алжиру. Батько Камю працював на виноградниках Мондові, мати була прибиральницею в багатих сім'ях. Через рік після народження сина батько помер: його було поранено під час битви на Марні (1914 р.). Після цього мати з двома синами переїздить до своєї матері в Алжир та поселяється в його бідняцькому районі Белькурі.
    Освіту Камю пощастило здобути завдяки тому, що один з вчителів ліцею, побачивши в ньому обдаровану дитину, виклопотав для нього стипендію. В 1933 році Камю стає студентом Алжирського університету і присвячує себе заняттям філософією. Середземноморська природа і французька філософія й література стали підвалинами світогляду молодого Камю.
    Під час навчання йому довелося працювати для самоутримання, що призвело до виснаження організму - Камю захворів на сухоти. Таким чином, бідність не була для Камю абстрактним поняттям. Не дивлячись на складнощі життя, Камю за свідченнями друзів був життєрадісною, енергійною людиною. Він писав: "Бідність робить людину самотньою. Але самотність всьому придає ціну"2. такому світосприйняттю він завдячував народженням "десь на півдорозі між злиднями й сонцем. ............