Реферат з курсу "Історія Політичних Вчень"

На тему:

"Проблема відносин влади та підвладних за республіканського ладу (За працею Н. Макіавеллі "Роздуми про першу декаду Тіта Лівія")"

.

КИЇВ-2008

План

Вступ

Форми правління та відносини влади та підвладних

Роль протистояння влади та підвладних у виробленні законів

Про справедливі обвинувачення та наклепи

Висновки

Література

Коли говорять про політичну філософію епохи Відродження, перш за все згадують ім’я видатного італійського діяча Нікколо Макіавеллі. У своїй роботі я розглядатиму проблему відносин влади та підвладних за його працею "Роздуми про перші десять книг Тіта Лівія".

Епоха Відродження характеризувалася зверненням до всього античного. Оскільки ж Нікколо Макіавеллі був Флорентійцем, а отже, італійцем, багато уваги в його творах приділяється саме досвідові давньоримських правителів. У передмові до першої книги "Роздумів…" Макіавеллі дивується, чому люди, що так захоплюються античним мистецтвом, що використовують римське право для вирішення суперечок та рецепти античних лікарів для лікування хвороб не хочуть використовувати ті ж рецепти доблесті й будівництва держави, а в чомусь навіть діють діаметрально протилежним чином. [див.2, c.106] Розмірковуючи над історією Риму періоду республіки, Макіавеллі доводить, що найкращою формою правління є республіка, що поєднує у собі всі три типи володарювання - має виборного голову, органи, в яких представлені аристократи та органи, в яких представлений плебс. Таким чином, говорить він, всі верстви населення мають доступ до влади і є більш-менш задоволеним своїм становищем. Це допомагає вберегти державу від постійної зміни влади, що відбувається, як раз через невдоволення підвладних владою. Проблемою ж відносин влади та підвладних, на мою думку, у Макіавеллі можна вважати те, що влада, з одного боку, має бути достатньо сильною, щоб захищати свою державу від внутрішніх чвар та зовнішніх ворогів, а з іншого має бути такою, щоб якомога менше утискати інтереси окремих осіб і не викликати, таким чином, ненависті до себе. Досягається це встановленням гарних законів і їх дотримання, існуванням законних методів виходу пристрастей, що існують в державі, правильної форми правління та дотримання гарних норовів у населення.

Загалом, у своїх основних творах, Макіавеллі розглядає людину як істоту, що головним чином опікується своїми власними інтересами - збереженням та набуттям майна, власною безпекою, честю, тощо. Отже, влада має виходити із цієї егоїстичної природи людини, оскільки саме вона є причиною створення держави як такої.

Читаючи інший твір Макіавеллі - "Володар", можна зробити дещо помилковий висновок, що він був прихильником сильної монархії. Насправді ж він не заперечував важливу роль монархії у перехідний період, коли вона дає більше ефективності в прийняттях рішень, але в "повсякденному житті" він більше схилявся до сильної республіки. Зрозуміти мотиви цих його вподобань не важко, якщо звернутися до його біографії та історії тогочасної Італії.

Сам Макіавеллі походив із давнього, але збіднілого аристократичного тосканського роду. У часи існування Флорентійської республіки займав пост секретаря другої канцелярії, колегії десяти і магістратурі сеньйорії, вів активне політичне життя - керував роботою з організації флорентійської міліції та контролю за нею, оскільки вважав, що дуже важливо замінити наймані війська, що ослаблюють Флоренцію, своїми власними військовими формуваннями; хоча й не мав офіційних повноважень вести перемовини, але був близький до голови держави - великого гонфалоньєра П’єро Содеріні, а тому йому іноді доручали досить важливі справи. ............