Зміст
Вступ
1. Розвиток соціальних знань у Стародавньому світі. Погляди на суспільство Демокрита, Платона, Аристотеля
2. Соціальні знання епохи Середньовіччя (теорії А. Блаженного, Ф. Аквінського, Т. Мора, Т. Кампанелли)
Висновки
Список використаних джерел
Вступ Знання про суспільство ведуть свій відлік з давніх-давен. Спроби мати уявлення про суспільство проявлялися вже в первісних культурах у формі міфологічних та релігійних вірувань. Стародавні цивілізації Китаю, Індії, Єгипту, Греції та Риму залишили численні пам'ятки досить розвинутих філософських концепцій, де світорозуміння не обмежувалося лише прикладним середовищем, а поширювалося й на соціальну сферу діяльності людей. Для прикладу можна назвати і староіндійські Веди, етико-політичні вчення Конфуція, теорії держави та політики Платона, протосоціологічні та етичні погляди Аристотеля, Епікура, Лукреція Кара та ін.
Найдавнішою формою відображення та пояснення світу, природи і людини була міфологія - (від грецької mitnos - старовинна легенда, оповідь, logos - слово, вчення). Існує близько 500 способів визначення міфу: і як релігійне уявлення, і як примітивний світогляд людини, фантастичне відображення світу. Найвідоміші серед них - Веда, Іліада, Одіссея, так звані епоси - перші форми соціального знання. Це оповідь про минуле, що відтворює картину народного життя, ідеали, норми, прагнення.
1. Розвиток соціальних знань у Стародавньому світі. Погляди на суспільство Демокрита, Платона, Аристотеля
З плином часу, з розвитком філософії, математичних знань, міфологія та епос замінюється точним описом минулих подій - історичною хронікою або історією. Надалі: із розвитком науки, примітивного виробництва, переходом до рабовласницького суспільства, розвитком класової структури суспільства, товарно-грошових відносин, торгівлі, армії, потребою в різноманітній і повній інформації - все це впливає на формування та розвиток знань про суспільство [5, с.58].
Саме тоді перші емпіричні обслідування проводилися у Вавилоні, Єгипті, Китаї на основі вивчення системи переписів податків, населення. Вже відчувалася залежність перших обслідувань від математичного знання, спостерігалася трансформація задоволення практичних потреб на внутрішні пізнавальні потреби. Так виникало наукове самопізнання. Практичні (прикладні) і пізнавальні потреби зумовили появу описання і фіксації подій минулого, сучасного їх осмислення, оцінки та аналізу. Виникають і розвиваються принципи систематизації і описування історичних подій, розвиток історіографії; зароджується нова форма описування дійсності - історія. Перша так звана школа логографів у формі відображення суспільства відійшла від міфологізму. Набували розвитку та актуальності достовірність історичного матеріалу та використання документальних джерел, що привело до виникнення історії як науки.
Одним із перших істориків був грецький мислитель Полібій (200-120 р. до н. е), автор праці "Всесвітня історія", який розглядав історичні процеси у взаємозв'язку, застосовував систематичність описування, письмове фіксування та хронологічне відтворення подій. Вже тоді і філософи робили спроби пояснити суть суспільства. ............
