Реферат
Тема: Процесні теорії мотивації
ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОІРЯ ОЧІКУВАНЬ В. ВРУМА
2 ТЕОРІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ С. АДАМСА
3 КОМПЛЕКСНА МОДЕЛЬ МОТИВАЦІЇ ПОРТЕРА-ЛОУЛЕРА
4 ТЕОРІЯ ПІДТРИМКИ Р. СКІНЕРА
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Ефективність виробничо-господарських та управлінських процесів у кінцевому підсумку визначається не тільки цілями, правильно визначеними плановими орієнтирами чи якісно розробленими рішеннями та обґрунтованими діями з їх виконання, а й залежить від людей, які втілюють у життя цілі соціально-економічної системи, реалізують плани та виконують прийняті рішення. Людей можна примусити виконувати те чи інше рішення; ту чи іншу роботу. Однак примусове виконання їх має певні межі, як правило, визначені системою організації спільної праці та контролю, за здійсненням її.
Тому сучасна філософія менеджменту в основу впливу на людей покладає не примус, а мотиваційні регулятори, побудовані на врахуванні психологічних особливостей людини.
При цьому багатьма вченими впродовж розвитку менеджменту розроблялися цілі теорії мотивації.
Усі сучасні теорії мотивації поділяють на дві групи: змістовні та процесні.
Змістовні теорії концентрують свою увагу на аналізі потреб людини, пріоритетності їх мотивуючої дії; процесні теорії акцентують увагу не лише на потребах, а й безпосередньо на процесі стимулювання, визначенні умов, за яких мотивування буде ефективним.
Залежність діяльності людини від ступеня задоволеності її потреб або можливості їх задоволення, яка становлять основу змістових теорій мотивації, виявлена досить давно; натомість підхід, що базується безпосередньо на вивченні процесу стимулювання, визначенні умов, за яких мотивування буде ефективним є відносно новим, тому потребує детальнішого вивчення й аналізу.
1 ТЕОІРЯ ОЧІКУВАНЬ В. ВРУМА
Теорія очікувань В. Врума ґрунтується на посиланні, що мотивація працівника досягається винагородженням. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів:
1) наявність зв’язку між затратами праці і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати (З – Р). Якщо такий зв’язок відсутній, мотивація слабшає;
2) реальність отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженні (Р – В). Відсутність такого зв’язку послаблює мотивацію;
3) цінність винагороди. Через власну систему цінностей конкретна винагорода може і не представляти для людини цінності, тобто мотивація залежить від сподівань щодо цінності винагороди (В – Ц) [2].
Якщо очікування високі, то сила спонукаючого мотиву зростає. Отриманий раніше позитивний досвід в аналогічних ситуаціях підкріплює сподівання. Навпаки, якщо очікування не справджуються, виникає відчуття марності зусиль, внаслідок чого зменшується мотивація. Позбавитися відчуття марності зусиль допомагає встановлення досяжних для конкретного працівника цілей діяльності й винагородження його таким способом, який він особисто цінує.
Фактором, що спричиняє виникнення відчуття марності зусиль є брак власних здібностей працівника. Внаслідок цього завдання виконується невдало і демотивує працівника.
Виходячи з даної теорії можна зробити такі висновки для практики мотивування:
1) менеджер має прищепити кожному працівникові стале переконання про те, що від його зусиль залежатимуть результати праці, що саме від останніх залежатиме обсяг винагороди, а також те, що отримані результати матимуть цінність і для самого працівника, і для організації.
2) керівництво організації має постійно порівнювати заплановані обсяг і структуру винагород з фактичними очікуваннями працівників [4].
2 ТЕОРІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ С. ............
