Міністерство освіти і науки України Донбаська Державна Машинобудівна Академія Кафедра філософії та соціально-політичних наук Доповідь з філософії на тему: "Психологічні витоки егоїзму" (на конференцію студентів та викладачів кафедри філософії) Виконав: студент групи ОМТ 00-1у Голубенко Олександр Васильович
    Керівник: Дубінін В. В. - Краматорськ 2002 - Передмова Перед тим, як перейти безпосередньо до розкриття теми доповіді, доцільно окреслити деякі контури поставленого питання та зробити декілька зауважень, які б могли застерегти слухачів від упередженого й невірного сприйняття матеріалу та відповідного ставлення до автора. По-перше, автор не збирається "винаходити велосипед", а також привласнювати те, що йому не належить. По-друге, автор ні в якому разі не відкидає можливість заперечення всього сказаного нижче. По-третє, автор вважає необхідним заздалегідь попросити вибачення за можливу некомпетентність та суб'єктивізм деяких суджень. Водночас з цим слід зазначити, що представлена на суд слухачів доповідь є самостійною спробою на вже існуючий платформі збудувати щось нове в розумінні як самої сутності егоїзму, так і його значення в житті суспільства в цілому. А це, в свою чергу, якоюсь мірою компенсує недоліки роботи, спричинені головним чином нестачею потрібного досвіду її автора. Стосовно ж доцільності розкриття обраної теми слід сказати наступне: егоїзм, його походження, форми і наслідки - тема безумовно цікава, але дуже суперечлива. Однобічне трактування, побудовані на її основі ортодоксальні догматичні концепції, або ж звичайне ігнорування не повинні затьмарювати погляд того, хто дійсно прагне розібратися в цьому питанні. Тому декілька слів з приводу явища егоїзму як такого якщо й не зроблять значного кроку вперед, але зайвими теж не будуть. О ти, дивна людська істота! Ф. Ніцше. "Так казав Заратустра" Ca n'empeshe pas d'exister* Шукаючи шляхи до визначення явища егоїзму, так чи інакше треба спиратися на якусь модель людської особистості та взаємодії цієї особистості зі світом навколишнім. Це в свою чергу потребує висвітлення цілої низки понять, таких як "індивід", власне "особистість", "індивідуальність" та інше. Готуючи своєрідний "плацдарм" для подальших міркувань, наведемо в якості прикладу наступні тлумачення цих основних понять, викладені Олександром Петровичем Цвєтковим у підручнику з філософії під редакцією Г. А. Заїченка. В першу чергу Олександр Петрович наголошує на тому, що "сутність людини неможливо звести лише до суми соціальних ролей". І з цим важко не погодитись. "Поняття "індивід" підкреслює перед усім біологічні характеристики людини, її приналежність до виду "людини розумної". Тут значущим є не тільки здоров'я та фізична краса, а й задатки здібностей, характерні особливості, що успадковуються від батьків. Уся сукупність відносин цього рівня може обмежуватися двома крайнощами - крайньою аскезою та культом тілесного". Поняття "особистості", як пише О. П. Цвєтков, "...містить у собі сукупність усіх соціальних ролей даної людини, всіх суспільних відносин, найважливішими серед яких є ставлення до громадського обов'язку, а також до настанов суспільної моралі. Ці ролі і відносини здійснюються у певних межах: з одного боку, наприклад, конформізм, законослухняність, пієтет, моральний пуританізм та ригоризм, а з іншого - анархізм, аморалізм". ............