ЗМІСТ
ВСТУП
ГІПОТЕЗА І. ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
1.1 Психологічна готовність
1.2 Гра як підготовка до школи
ІІ. ПСИХОЛОГІЯ ГРИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 2.1 Загальна характеристика гри
2.2 Теорії дитячої гри
ІІІ. ВИНИКНЕННЯ ГРИ В ОНТОГЕНЕЗІ
3.1 Ігрові дії на першому році життя
3.2 Передумови виникнення ролевої гри в ранньому дитинстві
3.3 Розвиток ролевої гри в дошкільному віці
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Тему для своєї курсової я обрала в зв”язку з родом моєї професії, а може ще й тому, що в самої мала дитина, яка готується йти до школи, тому це для мене зараз особливо актуально.
Для нормального розвитку здорової дитини необхідно багато рухатися, займатися, грати. Гра допомагає пізнавати навколишній простір, розвивати увагу, зосередженість, фантазію, логічне мислення. Для дітей гра - не тільки забава, а важлива і серйозна справа. Постійно вимагаючи від дитини тиші і ідеального порядку в квартирі, батьки прирікають його на неробство, нудьгу, капризи, а головне - загальмовують його загальний розвиток. Дитина, що не знає, чим себе зайняти, стає або великим пустуном, або млявим, малорухливим, ніяковим в рухах. У результаті йому буде важко прищепити стійкі інтереси, що пізніше відіб'ється на його навчанні в школі. Потрібно поважати заняття вашої дитини, навіть якщо він ще зовсім малюк. Відвернути його дуже легко, тому якщо він чимось зайнятий, не варто переривати це заняття ради того, щоб нагодувати дитину хвилина в хвилину або відправити на прогулянку. Потрібно проявити терпіння і надати йому небагато час, щоб закінчити свою гру. Втручатися в заняття малюка потрібно лише в деяких випадках, наприклад, якщо дитина випробовує які-небудь утруднення, скажімо, не знає, як поводитися з новою іграшкою.
Щоб заняття дітей були різноманітними, а сили і час правильно розподілені, необхідна організація дорослих. Якщо діяльність дитини вимагає роботи одних і тих же груп м'язів і ділянок мозку, він швидко стомлюється (як, наприклад, при тривалому прослуховуванні книги або ходьбі на далеку відстань). При цьому батькам також необхідно стежити за чергуванням різних видів діяльності дитини. Звичайно, дорослі повинні розумно керувати іграми дітей.
Але які дії батьків при цьому будуть правильними? Як втрутитися в гру і не нашкодити дитині, не викликати її роздратування або нудьги?
Якщо ви узяли на себе керівництво дитячою грою, основними вимогами до вашої поведінки повинні стати невимушеність, терпіння, такт. Ви можете підіграти дитині, узявши на себе одну з сюжетних ролей. При цьому не забудьте додати вашому голосу відповідну інтонацію - дитині буде цікавіше, і вона, напевно, захоче наслідувати вам. Різко гру переривати не варто, оскільки діти не здатні швидко перемикатися. Якщо вам необхідно вийти з гри, постарайтеся обіграти це, наприклад, ваш магазин закрився на обід, або ви виїхали у відрядження.
Приділяти дуже багато увагу грі дитини не слід, оскільки вона при цьому може перетворитися лише на пасивного спостерігача. Якщо весь час втручатися в гру дітей, брати на себе роль лідера, а часто активного учасника гри, дитині нічого не залишиться, як слухати і дивитися на батьків, а потім лише наслідувати їм. Врешті-решт, дитина з такої сім'ї поступово звикне до думки, що тільки дорослі всі уміють робити добре і правильно, а сама вона ніколи не зможе справитися з подібним завданням. ............
