КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ І КУЛЬТУРНИХ
ЗВ’ЯЗКІВ ім. СВЯТОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ
Контрольна робота
Психологія творчості
Студентки: IV курсу групи ПЗ-06
Спеціальності «психологія»
Жарікової Анни
Перевірила викладач:
Професор Терешина О.Б.
Київ-2010
Зміст
1. Теорія психології мистецтва Л.С. Виготського
2. А. Маслоу про творчу особистість та проблему самоактуалізації
3. Проблеми діагностики креативності
4. Психологічний погляд на генезис обдарованості
5. Два способи пізнання - шлях еволюції людства
6. Фантазія і творча діяльність
7. Натхнення і творча криза
8. Стадії дитячого малюнку
9. Можливості і використання психодіагностичного тесту “Будинок. Дерево. Людина”
10. Творчість і сублімація
1. Теорія психології мистецтва Л.С. Виготського
В «Психології мистецтва» Виготській резюмує свої роботи 1915-1922 років, підводить їх підсумок. Разом з тим ця книга готує ті нові психологічні ідеї, які склали головний внесок Виготського в науку, і розвитку яких він присвятив все своє подальше — на жаль, дуже коротке — життя.
Л.С. Виготський підходить до витворів мистецтва як психолог, але як психолог, що порвав із старою суб'єктивно-емпіричною психологією. Тому в своїй книзі він виступає проти традиційного психологізму в трактуванні мистецтва. Вибраний їм метод є об'єктивним, аналітичним. Його задум полягав в тому, щоб, аналізуючи особливості структури художнього твору, відтворити структуру тієї реакції, тієї внутрішньої діяльності, яку він викликає. В цьому Виготській бачив шлях, що дозволяє проникнути в таємницю неминущого значення великих витворів мистецтва, знайти те, через що грецький епос або трагедії Шекспіра дотепер продовжують, за словами Маркса, «доставляти нам художню насолоду і у відомому відношенні служити нормою і недосяжним зразком».
Аналіз структури художнього твору і складає головний зміст «Психології мистецтва» Виготського. Звичайно аналіз структури зв'язується в нашій свідомості з уявленням про аналіз чисто формальному, відвернутому від змісту твору. Але у Виготського аналіз структури не відволікається від змісту, а проникає в нього. Адже зміст художнього твору — це не матеріал, не фабула; його дійсний зміст є дієвий його зміст — те, що визначає специфічний характер естетичного переживання, що викликається ним. Зміст, що так розуміється, не просто вноситься в твір ззовні, а осмислюється в ньому художником. Процес творення цього змісту і кристалізується, відкладається в структурі твору, подібно тому як, скажімо, фізіологічна функція відкладається в анатомії органу.
Дослідження «анатомії» художнього твору відкриває багатоплановість адекватної йому діяльності. Перш за все, його дійсний зміст вимагає подолання властивостей того матеріалу, в якому воно себе утілює, — тієї речовинної форми, в якій воно знаходить своє існування. Для передачі теплоти, одушевленої і пластичності людського тіла скульптор обирає холодний мармур, бронзу або шарувате дерево; розфарбованій восковій фігурі не місце в музеї мистецтв, швидше — цей твір для паноптикуму.
Предметом дослідження в «Психології мистецтва» є твори художньої літератури. ............
