Реферат
з дисципліни “Філософія” на тему
“Раціональний зміст гегелівської діалектики"
Зміст
Вступ
1. Об'єктивно-ідеалістичний характер філософії Гегеля
2. Протиріччя між методом і системою у філософії Гегеля
Висновки
Список літератури
Вступ Відмова від традицій метафізики, що відбулася в XVIII столітті, зруйнувала основу єдності всієї системи знання. У результаті відбувся поділ буття на світ природи й світ людини. Цей поділ послідовно здійснив Кант, основоположник німецького ідеалізму. Видним представником німецького ідеалізму був Гегель (1770-1831). Відправляючись від філософії Канта, він у той же час піддав перегляду його поняття трансцендентального суб'єкта, запропонувавши розглядати в якості такого історію людства в цілому. Гегель створив на об'єктивно-ідеалістичній основі систематичну теорію діалектики.
Гегель розробляв діалектику як філософську науку, що узагальнює всю історію пізнання й досліджує найбільш загальні закономірності розвитку об'єктивної дійсності. Особливо ж Гегель прагнув досліджувати й всебічно обґрунтувати найважливіші принципи діалектичного способу мислення, у корені протилежного метафізиці. Піддавши глибокій і ґрунтовній критиці метафізичний метод, Гегель сформулював, правда в ідеалістичній формі, закони й категорії діалектики.
Метою реферативної роботи є дослідження вчення Гегеля, аналіз раціонального змісту діалектики Гегеля.
Завдання, поставлені до написання роботи:
аналіз вчення Гегеля через призму філософії;
дослідження видатних праць вченого, їх характеристика;
обґрунтування висновків Гегеля про те чи інше явище;
аналіз протиріччя між методом і системою у філософії Гегеля.
Теоретичним підґрунтям стали праці таких вчених, як Ю. Білодід, В. Петрушенко В., Є. Подольська, А. Прохоров та інших, які вивчали аспекти філософського вчення Гегеля, його закони діалектики та раціональне зерно теорії. Тема достатньо вивчена у літературних джерелах.
1. Об'єктивно-ідеалістичний характер філософії Гегеля Рис.1. Система філософії Гегеля
У своїх ранніх творах Гегель досліджує християнство, античні релігії. Ним були написані "Народна релігія й християнство", "Життя Ісуса". Перший видатний добуток - "Феноменологія духу" - опубліковане в 1807 р., у м. Єна. Будучи директором гімназії, він створив свою видатну працю - "Наука логіки" (1812-1816).
Виходячи з діалектичного положення про єдність сутності й явища, Гегель відкинув кантівське твердження про непізнаваність "речі у собі"; у природі речей немає ніяких непереборних перешкод для пізнання.
Гегель різко критикував Шеллінга за недооцінку ролі логічного мислення й логіки взагалі, за інтуїтивізм, що в кінцевому підсумку привів Шеллінга до відвертого ірраціоналізму. Однак, будучи ідеалістом, Гегель не зміг покритикувати основний ідеалістичний порок своїх найближчих попередників: для нього, також як і для інших ідеалістів, природа є похідним від надприродного духу. Саме тому Гегель не зміг вирішити тих великих діалектичних проблем, які були поставлені попередниками у власній філософії.
Він думав, що ні матерія, ні свідомість людини не можуть розглядатися як первинне, тому що свідомість неможливо логічно вивести з матерії, а матерія також невиведена з людського свідомості, що саме повинне бути зрозуміло як результат попереднього розвитку абсолютної субстанціальної першооснови.
Мислення, за Гегелем - це не тільки суб'єктивна, людська діяльність, але й незалежна від людини об'єктивна сутність, першооснова, першоджерело всього існуючого.
Прагнучи послідовно провести принцип тотожності мислення і буття, Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першооснову, а як безупинний процес, що розвивається, пізнання, що сходить від одного щабля до іншого, більш високого.
Мислення в порівнянні з чуттєвими сприйняттями являє собою вищу форму пізнання зовнішнього світу. ............
